Науковці: оплески - це соціальна інфекція

Якість вистави чи виступу не завжди є головним фактором в інтенсивності і тривалості оплесків залу - такі висновки нового дослідження шведських науковців.

Вони виявили, що оплески є інфекційними, а тривалість овації залежить від поведінки інших глядачів.

За словами дослідників, достатньо кільком людям здійняти оплески, як вони швидко поширюються на інших, і точнісінько так само аплодисменти стихають, коли їх припинять одна-дві людини.

Висновки дослідження шведських учених оприлюднило спеціалізоване видання <link type="page"><caption> Journal of the Royal Society Interface.</caption><url href="http://rsif.royalsocietypublishing.org/content/10/85/20130466" platform="highweb"/></link>

Керівник наукової групи Річард Манн з університету Уппсали сказав: "Тривалість оплесків може суттєво відрізнятися, навіть якщо якість виступу залишається незмінною. Це випливає виключно із динаміки групи глядачів".

Ланцюгова реакція

Учасники дослідження вивчали відеозаписи того, як група студентів поводилася під час презентації.

Дослідники з'ясували, що достатньо кільком людям плеснути в долоні, як цілою залою поширюється хвиля оплесків.

Ці перші плескання викликали ланцюгову реакцію, коли під впливом звуків у залі дедалі більша кількість глядачів долучалися до оплесків.

"Стимулом слугує рівень і сила оплесків у кімнаті, а не те, що робить людина в сусідньому з вашим кріслі", - пояснює доктор Манн.

Однак вистава, хоч би яка блискуча, мало впливала на тривалість гучного схвалення залу.

Навпаки, дослідники помітили, що тривалість оплесків була дуже різною.

"В одному випадку аудиторія могла плескати в долоні в середньому 10 разів на людину. В іншому випадку тривалість оплесків була втричі довшою, - сказав доктор Манн ВBC News. - Це пояснюється тим, що почавши оплески під соціальним тиском, люди постають під таким самим тиском не зупинятися, доки хтось перший не перерве аплодисменти".

Вчені вважають, що оплески є різновидом "соціальної інфекції", яка може слугувати ілюстрацією до того, як певні ідеї чи типи поведінки стають модними або виходять із моди.

"Ми перевіряли, чи на вас більшою мірою впливають ваші безпосередні сусіди, чи загальна кількість людей у кімнаті, - каже доктор Манн. - А відповідником на Facebook чи Twitter було б, чи ви приєднуєтеся туди, бо про це говорять багато людей, чи лише тому, що про них згадують ваші найближчі друзі".