Хапай бика за горба. У Індії дозволили зберегти звичай, який багато хто вважає жорстоким

Верховний суд Індії підтримав закон штату Тамілнад на півдні країни, який дозволяє проводити фестивалі Джаллікатту - індійського аналога боїв з биками.

Це одна з найпопулярніших розваг для чоловіків у цьому регіоні, хоч і пов'язана з високим ризиком для життя.

Крім того, Джаллікатту вважається одним із найдревніших видів спорту, який практикують в наші дні - йому понад 2500 років. У Тамілнаді фестиваль завжди був невіддільною частиною свята урожаю Понгал.

З 2006 року під тиском активістів і захисників прав тварин центральна влада Індії почала впроваджувати жорсткіші правила для Джаллікатту, а в 2014 році Верховний суд повністю заборонив його проведення.

Понад два роки жителі штату виходили на протести, заявляючи, що приборкування биків - невід'ємна частина тамільської культури. Влада Тамілнада підтримувала населення.

У 2017 році заборону з деякими застереженнями скасували, в 2019-му таміли повністю повернулися до масштабних Джаллікатту.

На відміну від іспанської кориди індійські бої - безкровні, тварина залишається живою, проти неї не можна застосовувати жодної зброї.

При цьому жертви серед приборкувачів - звична справа. Щоправда, після впровадження жорсткіших правил техніки безпеки таких випадків поменшало.

В оригінальній версії Джаллікатту в дійстві беруть участі відразу декілька десятків приборкувачів.

Щоб виграти приз, їм треба вчепитися за горб бика в той момент, коли його випускають із загону, і провисіти на ньому 15-20 метрів.

Але, як правило, на ньому можна повиснути зовсім не так, як планував.

За століття існування цієї традиції з'явилося декілька різновидів боїв. Наприклад, під час Manju Virattu бика оточує натовп глядачів, які намагаються зірвати з рогів тварини прикріплені до них призи - в основному предмети із золота та мішечки з монетами.

Такий вид забави не надто автентичний, але користується широкою популярністю.

Перші ряди глядачів часто опиняються на землі. Не допустити травм чи серйозніших наслідків серед натовпу - справа честі для приборкувача.

В індійському суспільстві приборкувачі биків вважаються людьми великого героїзму.

Другий різновид Джаллікатту проходить інакше: глядачі сидять на трибунах за загородками. Іноді на одній арені можуть зібратися десятки тисяч глядачів, і тоді головну загрозу для їхньої безпеки становлять не бики, а потенційна тиснява.

Приборкувач, якому вдається повалити бика на землю і втримати в такому положенні декілька секунд, стає героєм свого села та завидним нареченим. Однак відомі випадки, коли як приз переможцю пропонують жінку - без її згоди. Центральна влада Індії називає це недопустимим, але не вживає жодних рішучих заходів.

Це фото (внизу) зроблене безпосередньо перед дійством, але захисники прав тварин кажуть, що в загонах бики стоять в такій же тисняві.

Такі умови утримання згубні для тварин. Крім того, в ході боїв до них застосовують відверто жорсткі практики - наприклад, коли бика тягнуть за хвіст. Це робиться для того, щоб його розізлити.

Противники боїв з биками розповідають, що тварин спеціально стараються розлютити ще до того, як випустять на арену. Для цього їм часто дають випити домашній алкоголь чи кидають порошок чилі в очі та вуха бика.

Практикується також щипати їх за чутливі місця.

Заклики захисників тварин зіграли свого часу велику роль в забороні на Джаллікатту. У формулюванні Верховного суду йшлося про те, що залучення биків до спорту завдає їм величезної фізичної та психологічної шкоди.

Але зараз, схоже, Верховний суд вирішив вшанувати традиції, підтримавши владу штату Тамілнад в їхньому бажанні проводити Джаллікатту.