Пам'ятник генералу Ватутіну у Києві демонтували. Чому навколо нього було стільки конфліктів

У Києві після багатьох років скандалів демонтували пам'ятник герою СРСР, генералу Миколу Ватутіну, який протягом кількох років викликав запеклі суперечки.

Одразу ж після ухвалення пакетів законів про декомунізацію зі столиці прибрали топографічні назви на честь генерала. Зараз, після повномасштабного вторгнення Росії, черга дійшла і до самого пам'ятника.

Спочатку прибрати пам'ятник радянському генералу київську владу попросило міністерство культури. 8 лютого міська робоча група з усунення памʼятних обʼєктів, повʼязаних з історією та культурою Росії й СРСР, ухвалила рішення демонтувати памʼятник Миколі Ватутіну у Маріїнському парку.

Він стояв просто навпроти Верховної Ради України.

Монумент відправили до одного з музеїв. Також обговорюється перенесення могили Миколи Ватутіна (нагадаємо, що памʼятник є намогильною спорудою) на Лукʼянівське військове кладовище, де лежать інші солдати, офіцери та генерали, які воювали у Другій світовій війні.

6 лютого міністр культури Олександр Ткаченко підписав наказ, яким памʼятники Миколі Ватутіну та Валерію Чкалову в Києві були визнані такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Таким чином мінкульт відкрив шлях до знесення.

Чим відомий Ватутін

Микола Ватутін - радянський генерал армії, посмертно (з 1965 року) герой СРСР, який командував групою радянських військ в Україні під час Другої світової війни.

Він народився у 1901 році в одному з сіл на території нинішньої Бєлгородської області Росії у родині селянина-середняка.

У більшовицькій революції участі не брав, в радянську армію потрапив у квітні 1920 року, за однією версією - за призовом, за іншою добровольцем. Встиг взяти участь у розгромі армії Нестора Махна на Луганщині і боротьбі з прихильниками Української народної республіки у 1920-1921 роках.

Це перший момент в біографії Ватутіна, який викликає критику в Україні.

"Добровільно вступивши до лав Червоної армії в 1920 році, він брав активну участь у знищенні армії Нестора Махна - народного героя центру та півдня України, який зумів створити сильну селянську армію, що боролася за свободу українського селянства. Після знищення повстанців Махна він брав активну участь у війні проти залишків армії УНР, повстанців Холодного Яру, доля яких також склалася трагічно", - писав український історик, учасник АТО Роман Федько в статті "За що ненавидимо генерала Ватутіна" для видання Український репортер.

Після цих подій Ватутін вирішив стати професійним військовим, у 1922 році закінчив Полтавську піхотну школу. Відомо, що в цей же час на Бєлгородщині померла від голоду частина його родини.

З 1922 року він командував різними підрозділами радянської армії, переважно на територіях України та Росії, у 1937 році закінчив академію генштабу радянської армії у Москві. Ватутіна обійшли стороною сталінські репресії 1930-х.

На початку радянсько-німецької війни Ватутін був заступником командувача генерального штабу армії СРСР, у 1942 році командував військами південно-західного фронту під час битви за Сталінград.

У 1943 році командував Воронезьким фронтом, тоді радянські війська перемогли німецькі сили у битві на Курській дузі і остаточно перехопили ініціативу у війні.

У жовтні 1943 року Ватутін очолив Перший Український фронт.

Саме в цей час відбувалося форсування Дніпра, яке звершилося успіхом для радянської армії, але супроводжувалося колосальними втратами (втрати загиблими оцінюються у багато сотень тисяч бійців).

Це один з моментів в біографії генерала, який викликав найбільшу критику на його адресу саме в незалежній Україні - радянських військових звинувачували в масовій мобілізації непідготовленої української молоді на лівобережній Україні, аби пошвидше визволити від військ Гітлера Київ і вийти на правобережжя.

"Жахлива бійня, влаштована Сталіним, щоб під чергову дату жовтневого перевороту "визволити" Київ у 1943 році, призвела до масштабної катастрофи та втрат, наслідки яких ми відчуваємо й понині… Визволяв Київ генерал Ватутін", - писав історик Роман Федько у 2017 році.

На його думку, Ватутін був серед тих радянських воєначальників, які найбільше хотіли догодити Сталіну, навіть якщо це коштувало життя сотням тисяч радянських військових.

"Його невміле, а інколи просто вбивче керівництво військами, а він командував у тому числі й фронтами, призводило до величезних втрат серед особового складу", - наголошував Федько.

Подібний висновок міститься і в повідомленні Українського інституту національної пам'яті щодо знесення монумента.

"Під час битви за Дніпро, участь у якій брав Перший Український фронт, очолюваний Ватутіним, до бойових дій масово залучали "чорну піхоту" - нашвидкуруч мобілізованих, ненавчених та неспоряджених чоловіків, яких кидали на загибель під час форсування ріки восени 1943 року. Однак і тисячі добре вишколених бійців повітряно-десантних військ загинули під час невдало спланованої Букринської десантної операції", - йдеться в повідомленні.

В УІНП нагадують, що за оцінками істориків Володимира Кучера та Петра Чернеги, на Першому Українському фронті, яким командував генерал Ватутін, на Букринському плацдармі та в боях за Київ загинуло близько 647 тисяч бійців протягом півтора місяця. Інші дослідники називають меншу цифру - 400 тисяч.

Історія загибелі

Згідно з офіційною версією, 29 лютого 1944 року автомобіль Ватутіна потрапив у засідку бійців УПА біля села Милятин неподалік від Острога. Ватутін дістав важке поранення в ногу і помер.

Історик Дмитро Вєдєнєєв з посиланням на документ Управління контррозвідки СРСР СМЕРШ від 1 березня 1944 року писав для Історичної правди, що в той день генерал Ватутін мав приїхати з Рівного до Славути.

Попри інформацію про періодичні зіткнення в цьому районі радянських партизанів та бійців УПА, Ватутіну не надали прикриття бронетехнікою та загоном військових. В підсумку під вогнем опинився кортеж з 4 автомобілів, в якому перебували Ватутін, понад 10 офіцерів і кілька охоронців.

Згідно з документом, біля села Ватутін почув стрілянину, наказав зменшити швидкість і вирішив доручити одному з військових дізнатися, що там відбувається. Раптово почалася стрілянина і Ватутіна, який сідав у машині, поранили в праве стегно.

В процесі евакуації пораненого Ватутіна один з автомобілів перекинувся, його везли на іншому, який застряг в багнюці, потім на санях до шпиталю, в підсумку першу допомогу він отримав лише через п'ять годин. Потім Ватутіна доправили літаком у київський військовий шпиталь.

Друг Ватутіна, майбутній радянський лідер Микита Хрущов постійно доповідав про стан пораненого секретарю Сталіна. Проте 15 квітня 1944 року генерал помер.

Повідомлялося, що повстанці УПА на місці нападу розстріляли трьох військових в одній з машин кортежу і захопили документи штабу.

Оскільки загибель військового могла викликати гнів Сталіна, чиновники рапортували про напад на кортеж нібито банди кількістю у 300-350 людей, в район нападу направили загони НКВС, які за 20 днів операцій нібито вбили 1129 повстанців. На думку історика Вєдєнєєва, серед них могли бути як бійці УПА, так і прості селяни.

Водночас захоплений в полон командир з'єднання УПА "Холодний яр" Євген Басюк розповідав, що в селі Милятин було лише 12 повстанців і кілька місцевих добровольців. Приїзд кортежу застав їх зненацька і повстанці зосередили вогонь лише на одному з автомобілів. Сам Басюк невдовзі після полону пішов на співпрацю з міністерством держбезпеки СРСР, хоча це не врятувало його від таборів у майбутньому.

Що ж до Ватутіна, то його стали героїзувати ще в сталінські часи.

"Офіційна радянська пропаганда до святкування повного звільнення України в жовтні 1944-го зображувала Ватутіна "видатним сталінським полководцем". Так через возвеличення Ватутіна опосередковано прославляли "мудрого правителя Сталіна", - повідомляє УІНП.

Демонтований сьогодні монумент встановили у 1948 році неподалік будівлі Верховної Ради. Після надання Ватутіну у 1965 році звання героя СРСР на його честь перейменували низку населених пунктів, вулиць, проспектів, шкіл в Україні.

Позиція противників знесення

У жовтні 2014 року Український інститут національної пам'яті на чолі з Володимиром В'ятровичем включив Ватутіна до списку осіб, що були причетні до боротьби проти незалежності України.

Втім, після ухвалення закону про декомунізацію у 2015 році, Ватутін не потрапив до списку осіб, які підпадають під декомунізацію, створеного УІНП.

Біля пам'ятника Ватутіну у 2014-2021 роках кілька разів відбувалися вербальні конфлікти між прихильниками і противниками його знесення.

Низка політиків виступали проти його знесення, згадуючи його роль у звільненні Києва від німецьких окупантів.

Одним з найпалкіших захисників пам'ятника Ватутіну був політик Кирило Куліков.

Зараз на захист памятника виступив депутат від "Слуги народу" Максим Бужанський.

"Пам'ятник Ватутіну, який кудись відтягнуть із Маріїнського парку, це насамперед пам'ятник кожному киянину. Кожному із тих, хто загинув, захищаючи столицю України у 41 році.

Кожному з тих, хто не дожив до її звільнення, і кожному з тих, хто дочекався своїх, не дивлячись ні на що. Це пам'ятник кожному з тих шести тисяч бійців, які загинули безпосередньо під час визволення Києва восени 43 роки, і кожному із чотирьохсот тисяч, які загинули в Битві за Дніпро", - написав у фейсбук Максим Бужанський.