"Він відчував біль під час операції. У нас закінчилась анестезія"

"Був вибір - або самоусунутися, або ж почати щось робити. Я зрозумів, що мені доведеться піднімати скальпель над пацієнтом посеред глини, в землі", - пригадує Олександр Данилюк, хірург, що служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді.

Цей підрозділ потрапив у лютому 2015-го в Дебальцівський котел.

Бої під Дебальцевим наразі є найбільшою битвою в Європі XXI століття.

Уранці 9 лютого п'ять років тому Олександр Данилюк не зміг вивезти чергового пораненого українського бійця з-під Дебальцевого до лікарні в Бахмуті.

З'ясувалося, що єдину "дорогу життя" перекрив танк проросійських сил. Україна має також докази участі в Дебальцевській битві російських танків Т-72Б3.

Лікар вирішив оперувати в оточенні. Інакше за дев'ять днів котла частина бійців просто б загинула від кровотечі, тобто несмертельних поранень.

Втім, оперували навіть тоді, коли видавалося, що поранення в таких умовах не залишає шансів на життя чи шансів зберегти перебиту ногу.

І навіть найтяжчі пацієнти вижили.

В окопах команда медиків 128-ї бригади провела, стоячи на колінах, майже 100 операцій.

Деякі з них зараз видаються дивом. Тепер український досвід окопної хірургії переймають медики з інших країн.

Останнім пацієнтом хірурга був Олександр Тарасюк, боєць 128-ї, що служив на блокпосту "Балу" поблизу Дебальцевого. Це була одна з ключових позицій, де українська армія втримувала лінію фронту доостанку.

Над відео працювали: Жанна Безп'ятчук, Олег Карп'як, Світлана Іванова та Сергій Поляков.

Дякуємо Мистецькому арсеналу та Музею історії України в Другій світовій війні за допомогу в організації зйомок.

Дякуємо Руслану Ярмошевичу та Олександру Данилюку за надані відео та фото.

Дивіться наш YouTube! Там більше відео, ніж на сайті.