четвер, 18 жовтня 2007 p., 15:15 GMT 18:15 за Києвом
Бадрак: обіцянки Тимошенко щодо армії не реалістичні
Скасування обов’язкового призову з наступного року було однією з передвиборчих обіцянок пані Тимошенко.
Саме навколо цього пункту точилася найжорсткіша полеміка між майбутніми союзниками – Юлією Тимошенко та третім номером пропрезидентського блоку Анатолієм Гриценко, які не раз публічно обмінювалися гострими заявами з цього приводу.
У цій ситуації нам допомагав розібратися директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
Бі-Бі-Сі: Пане Валентине, на вашу думку, чи керівництву пропрезидентського блоку вдалося переконати міністра Гриценка, який заявляв, що перехід на професійну армію з 2008-го року фактично її знищить?
Валентин Бадрак: Справа в тому, що крок Юлії Тимошенко – це дуже пропрацьований безвідкатний політичний крок. І не погодитись з ним було б дуже важко, тому що вона насправді пропонує дуже важливі речі, які можна розцінювати як надзвичайно позитивні. Це збільшення фінансування армії до 2,5-3 % ВВП, що прописано Конституцією. Це створення або наближення до професійної армії. Це викликає сприйняття, звичайно, з боку значної частини суспільства. Це дуже позитивно можна розцінювати. Президенту і його команді дуже важко було б боротися з цим кроком.
Бі-Бі-Сі: Але чому вони не обрали це однією зі своїх обіцянок? Чому саме пан Гриценко заявляв, що це неможливо і він був противником цієї ідеї?
Валентин Бадрак: Підводний камінь цієї пропозиції в тому, що її фактично неможливо реалізувати. І я думаю, що потім це стане дуже важливим козирем для пані Тимошенко, коли вона скаже, що хотіла це зробити, але їй не дали.
Бі-Бі-Сі: Тобто Ви вважаєте, що це нереально зробити вже з 1-го січня 2008-го?
Валентин Бадрак: Це зробити нереально, тому що, по-перше, немає фонду службового житла, і якщо буде прийняте рішення відмінити призов і набрати контрактників, то їм доведеться жити в казармах. І це фактично буде введенням в оману як суспільства, так і самих контрактників. Контрактникам обіцяють 500-600 доларів щомісяця. В мене рідний брат, майор, сьогодні працює, він отримує якраз трохи більше ніж 500 доларів.
Яким чином можуть збалансувати витрати? Якщо піднімати заробітну платню контрактникам, то треба піднімати платню і офіцерам, треба в суспільстві збалансувати всю цю ситуацію. Бо неможливо, щоб солдат отримував 500 доларів, а вчителі, лікарі отримували по 200, 300 доларів. І за різними оцінками такий крок коштуватиме від 4 до 6,5 мільярдів гривень.
За рахунок кого будуть збільшені ці витрати на армію? За рахунок лікарів, шахтарів чи вчителів? Тобто це дуже проблематичне питання. Ну, і технічно дуже складно реалізувати, тому що сьогодні щорічно армія може підготувати 20-25 тис. чоловік. А контрактників треба набирати близько 60-ти тис. І їх одразу треба доводити до рівня професійного солдата. Це фактично неможливо.
І ще один момент: сьогодні армія оперує старими озброєннями, і контрактники будуть оперувати якраз цими старими озброєннями. А на рівні 2012-2015 років Україна отримуватиме новітні озброєння. Таким чином ми матимемо ситуацію, коли з того часу люди почнуть з нуля.
З нуля працювати з новими системами озброєння, з нуля освоювати нову ситему бойової підготовки, тому що це і нові тренажери, і нові методики, і таке інше. Тобто ці витрати протягом 2-3 років будуть фактично зайвими. Тобто вони не призведуть до покращення бойової підготовки і посилення боєздатності.
Бі-Бі-Сі: Пане Валентине, якщо все ж таки, Ви кажете, що це нереально зробити з 2008-го року, то коли все ж таки реальний такий план дій?
Валентин Бадрак: За умов належного фінансування, а за нашими даними, 2008 рік - це не менше 15 мрд. гривень, 2009 - не менше 17,5 мрд. гривень, і 2010 – не менше 19 мрд. гривень. За таких умов це можна буде зробити, виконати ту програму, яка затверджена. Тобто мати професійну армію на рівні 2011 року.