http://bbc.com.im/ukrainian/

четвер, 07 грудня 2006 p., 18:34 GMT 20:34 за Києвом

Олесь Конашевич
БіБіСі, Київ

Іванов у Києві: підсумки візиту

Президент України Віктор Ющенко висловив сподівання, що під час візиту в Україну президента Росії Владіміра Путіна буде підписано Декларацію про зміст україно-російського стратегічного партнерства, а також План дій Україна-Росія на наступні два роки.

Про це український лідер сказав за результатами зустрічі з віце-прем’єром, міністром оборони Росії Сєргеєм Івановим. В ході переговорів з міністром оборони України Анатолієм Гриценком пан Іванов підтвердив, що рішення вступати в НАТО – це право України, попередивши, що такий крок вплине на взаємини з Росією.

Візит російського міністра збігся з неоднозначною ситуацією, в якій опинився український керівник оборонного відомства і суперечливими заявами щодо його можливої відставки з боку представників антикризової коаліції. І тому спостерігачі з настороженістю очікували переговорів між двома міністрами, маючи на увазі в тому числі і антинатовську налаштованість Анатолія Гриценка.

Між тим і Сергей Іванов і його український колега, принаймні на загал, намагалися демонструвати взаєморозуміння і більше позитиву чим негативу у двосторонніх взаєминах.

Анатолій Гриценко говорив про теплу атмосферу проведення переговорів і позитивні кроки, зроблені напередодні засідання Комісії Ющенко Путін у Києві.

Про досягнення говорив і Сергей Іванов:"Про що ми говорили і чого вдалося досягти. Це взаємодія у питанні утилізації боєприпасів і компонентів ракетного палива, це також питання відновлення пуску ракет під Феодосією в Криму."

Наступного року Україна має приєднатися до міжнародних навчань Активні зусилля, які проводяться у Середземному морі. І в яких бере участь і Росія. Оперативна сумісність російських і українських кораблів не викликає запитань.

Водночас Анатолій Гриценко стверджував, що, хоча Росія на урядовому рівні відмовилась від участі у проекті створення літака Ан-70, сотні комерційних російських фірм вже висловили інтерес до цього літака:

"Ухвалене рішення не закриває шляхи для замовлення і використаненя цього літака, або його транспортного варіанту перевізникам Росії. Приватні інвестиції і замовлення, як з боку українських, так і російських підприємств – ця можливість залишається. Близько тисячі великих і малих підприємтст і компаній Росії, згідно з висновками експертів, вже висловили зацікавленість в цьому проекті."

Торкнувшись проблем ЧФ, Сєргєй Іванов наполягав, що базові російсько-українські угоди щодо флоту не можуть підлягати ревізії:

"Ми виходимо з того , що основні питання базування ЧФ були врегульовані у базовій угоді 1997 року. І раніше ніхто не піддавав їх сумніву і ревізії. Водночас існують проблемні питання. І тут кардинального прогресу не досягнуто. Це питання пов’язані з маяками, заміною кораблів, суборендою низки об’єктів на території України ЧФ."

Сєргєй Іванов також підтвердив позицію Росії у питанні НАТО, заявивши, що Москва буде зважати на результати референдуму, а що сам вступ України до НАТО вплине на взаємини з Україною:

"Це справа українського народу, української політичної еліти обирати ту чи іншу найбільш ефективну форму гарантувння своєї безпеки. Кожна незалежна держава має право сама це визначати. При чому тут Росія? З іншого боку ми чуємо публічні висловлювання українських політиків, в тому числі і вищого рангу, про те, що це питання може бути вирішене на референдумі. Водночас, наслідки такого кроку, тобто вступу до НАТО, в якісь формі об”єктивно вплинуть на наші взаємини, наприклад, на взаємодію між військово-промисловими комплексами."

В цілому, оцінюючи доброзичливий характер нинішніх переговорів, чимало аналітиків стверджують, що з точки зору протоколу і заяв для преси вони були бездоганними, враховуючи наступну зустріч президентів Росії і України в Києві.

Разом з тим аналітики посилаються на те, що за дужками залишилися без відповіді принципові питання двосторонніх взаємин у військово-політичній сфері, зокрема, стосовно того ж ЧФ.

Експерти також кажуть, що від цих переговорів чекали і заяви щодо принципових відмінностей військово-політичних стратегій України і Росії як основи для військово-технічної співпраці, проте цього не сталося.