Хто є мозком, а хто двигуном ГУАМ?

Країни-члени новоствореної "Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ" підтвердили своє бажання поглиблювати інтеграцію в євро-атлантичні структури.

Президенти України, Молдови, Азербайджану і Грузії на самміті в Києві домовилися також про створення зони вільної торгівлі.

Доктор Сванте Корнелл з Інституту Центральної Азії та Кавказу Університету Упсала у Швеції, прокоментував для Бі-Бі-Сі можливу роль ГУАМ в регіоні.

Бі-Бі-Сі: В Росії є дві реакції на ГУАМ: одна спокійна - її висловило міністерство закордонних справ Росії, а друга негативна - висловлена чільними парламентарями. Чи має Росія турбуватися діями лідерів чотирьох країн, які зміцнюють співпрацю в рамках ГУАМу?

С. Корнелл: Перш за все, ГУАМ - це добровільна організація чотирьох країн, які хочуть розвивати політичні, військові... - ні, радше політичні й економічні зв'язки насамперед й лише частково співпрацювати в галузі безпеки. На мою думку, немає в їхній співпраці нічого такого, що би турбувало Росію. Росія є дуже великою країною, яка також є серйозним гравцем у військовій галузі. А члени ГУАМ, порівняно з Росією, є меншими країнами. І вони задіяні у співробітництві, яке не спрямовано проти когось.

Бі-Бі-Сі: А як з приводу того, що ГУАМ може стати такою собі противагою СНД?

С. Корнелл: Це інше питання. ГУАМ, звичайно, був заснований майже десять років тому через існування спільних інтересів у чотирьох країн, які його створили, - України, Грузії, Азербайджану та Молдови. Метою ГУАМу тоді було відвернути можливості для СНД перетворитися на новий Радянський Союз, натомість тримаючи СНД на рівні процесу цивілізованого розлучення після розпаду СРСР. З цієї точки зору, так, ГУАМ є одним з елементів, одним з механізмів, які роблять важким завданням для Москви використання СНД для домінування на території колишнього Радянського Союзу. Але знову ж таки ГУАМ не є загрозою російським інтересам як таким, можливо, ГУАМ просто є викликом амбітним намірам Росії домінувати на територіях поза її кордонами.

Бі-Бі-Сі: Оглядачі розходяться в думці, хто є справжнім лідером в ГУАМі, - одні говорять про Україну з її розмірами та потенціалом, інші вказують на Азербайджан з його запасами нафти та газу...

С. Корнелл: Ви знаєте, в 90-х роках, коли ще був живий Гейдар Алієв, хтось пожартував, що, мовляв, Азербайджан є мозком ГУАМу, а Україна - двигуном. Україна бере тим, що має великі розміри та є надзвичайно важливою для Заходу. Без України ГУАМ неможливий. Але в рівній мірі кавказька складова ГУАМУ - Азербайджан та Грузія - також важлива. І якщо говорити про економічну, енергетичну складову діяльності ГУАМу, тут без Азербайджану не обійтися. Мені здається, що для ГУАМу всі важливі - і Україна, і Грузія, і Азербайджан. Навряд чи можна говорити про одноосібного лідера в ГУАМ. Однією з найсильніших сторін ГУАМу є та, що немає домінуючої сили в ГУАМі, немає країни, яка б хотіла домінувати над іншими. ГУАМ - це група країн, з'єднаних спільними інтересами.

Бі-Бі-Сі: Одночасно з саммітом ГУАМу начальник генерального штабу збройних сил України здійснює візит до трьох закавказьких країн - Грузії, Вірменії та Азербайджану. Чи може бути миротворча діяльність однієї зі складових в діяльності ГУАМу, враховуючи український військовий потенціал?

С. Корнелл: Україна потенційно може відігравати важливу роль. Як ви знаєте, вже тривалий час - особливо в абхазькому конфлікті - обговорюється тема зміни формату миротворчої операції. Там миротворці формально представляють СНД, але де факто це російська операція. Грузинська сторона вважає російських миротворців необ'єктивними, але й якщо подивитись зі сторони, то й справді їх навряд чи можна назвати нейтральними. І залучення українських миротворців до вирішення конфлікту було би дуже позитивним фактором, бо вони б були більш нейтральними та збалансованими.
Так само це стосується і Карабаху, довкола якого нині точаться розмови про можливе вирішення проблеми, і жодна зі співголовуючих в групі посередників країн - Росія, США і Франція - і ніхто з сусідніх країн - включно з Туреччиною та Іраном - не можуть бути миротворцями. І хто ж тоді залишається за умов, що країни ЄС не в змозі нині зайнятися ще й Карабахом? Знову ж таки важливу роль тут може відіграти Україна, готовність України надати миротворчі контингенти сприяти потенційному вирішенню заморожених конфліктів.