Уроки 'помаранчевої революції' для Білорусі

За україньскою "помаранчевою революцією" у Білорусі з великім інтересом стежили і влада, і опозиція.

Чимало представників останньої перебувало на Майдані Незалежності в Києві та в наметовому містечку на Хрещатику, а також приїздили в якості спотерігачів на вибори.

Мінський політолог Валерій Карбалєвіч в останній своїй публікації нарахував 20 уроків "помаранчевої революції" для Білорусі, де 2006 року відбудуться чергові президентські вибори. Найважливіший з них наступний:

"Головний урок – це те, що перемога можлива, коли кандидат перемагає на виборах реально, і плюс ця перемога захищається за допомогою вуличних акцій".

Пан Карбалєвіч вважає, що білоруська опозиція це розуміє, але проблема для неї в тому, як це можливо реалізувати на практиці, тому що різниця між Україною Кучми та Білоруссю Лукашенка кардинальна і в політичному і в економічному ладі, і в ситуації із мас-медіа, та й, зрештою, іншою є міжнародна ситуація довкола Білорусі.

Зокрема, проблема міжнародного іміджу перед президентом Лукашенком не стоїть, вважає пан Карбалєвіч, оскількі білоруській лідер давно залишається в ізоляції, і для нього не було би питання, чи застосовувати силу проти демонстрантів.

Попри це білоруське керівництво все ж побоюється повтору "помаранчевої революції" на мінських вулицях, вважає білоруський політолог Валерій Карбалєвіч.

"Зрозуміло, дуже боїться, а тому ідея революції увесь час ганьбилася, як української, так і югославської чи грузинської перед тим, - це одна з головних тем на білоруських державних телеканалах, які увесь час зневажали Ющенка, його команду та "помаранчевих" взагалі".

Проте особисто Алякснадр Лукашенка лише один раз зробив вагому помилку відносно подій в Україні, коли вслід за Владіміром Путіним привітам з сумнівною перемогою Віктора Януковича, вважає мінській політолог Валерій Карбалєвіч.

До і після цього Лукашенка дотримувався обережного нейтралітету, а про Віктора Ющенка говорив лише в компліментарному тоні. Пан Лукашенка навіть нагадав, що 1994 року він, як і Віктор Ющенко тепер, виборов владу за подібних умов.

На цьому, та на тому, що Ющенку та Лукашенку обом по 50 років, їх схожість закінчується, каже пан Карбалєвіч:

"Зрозуміло, що зміст, природа цих людей, цих команд, які прийшли до влади, і політика, яку вони проводять чи будуть проводити, принципово різні".

Пан Карбалєвіч прогнозує ідеологічні розбіжності в офіційного Мінська та Києва, але вважає, що міждержавні відносини залишаться без особливих зрушень, оскільки Україна та Білорусь не мають особливо тісних взаємин та й серйозних двосторонніх проблем теж не мають.

На думку політолога, перемога Ющенка навіть вигідна Лукашенкові і він використає суперечкі між Росією та Україною, щоби ще раз довести Кремлю "унікальність" Білорусі як єдиного відданого союзника Росії, у якої до того ж через Україну загострилися взаємини з Заходом.

І Кремль буде вимушений більш лояльно ставитися до білоруського президента, прогнозує мінський політолог Валерій Карбалєвіч.