середа, 08 вересня 2004 p., 13:44 GMT 16:44 за Києвом
Олександр Гриб
Бі-Бі-Сі, Лондон
Міністр оборони України Євген Марчук окреслив головні риси оборонної реформи та співпраці країни з міжнародною коаліцією в Іраку і НАТО на семінарі Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні.
Повне інтерв'ю з Євгеном Марчуком - у вечірній програмі Української служби Бі-Бі-Сі о 19-00 за Києвом у середу, 8 вересня. Текст інтерв'ю буде опубліковано на веб-сайті після трансляції
Попри скорочення війська в Україні на 30 тисяч і 10 військових об'єктів, Київ планує зберігати військову присутність в Іраку та будувати свою оборонну стратегію, як частину спільної євроатлантичної системи безпеки.
Євген Марчук запевнив британську аудиторію, що присутність українських військ в Іраку обумовлена національними інтересами України як рівноправного учасника міжнародної системи безпеки.
На запитання про те, як довго залишатимуться українські миротворці у провінції Васіт, Євген Марчук згадав останній візит українського прем'єр-міністра в Багдад та переговори про двосторонню співпрацю України з Іраком.
Тоді було досягнуто домовленість з перехідним урядом Іяда Аллаві про відновлення спільної україно-іракської комісії з економічної співпраці, а відтак Київ сподівається на стратегічне партнерство України та нового демократичного Іраку.
За словами Євгена Марчука, досвід українських мировторців в Іраку буде основою участі України в міжнародних підрозділах швидкого реагування в рамках ОБСЄ, НАТО та ООН.
Саме відносини України з НАТО міністр оборони назвав центральним питанням української оборонної політики, а вступ до Альянсу - головним завданням української зовнішньої політики.
При цьому Євген Марчук висловив певне розчарування з українського боку тим, що на стамбульскому саміті НАТО Україна не отримала запрошення до альянсу, але визнав, що цьому має передувати не лише оборонна, але й соціальна та правнича реформи.
Міністр оборони не приховував, що хворобою української трансформації до демократії та ринкової економіки стали серйозна корупція та неефективність виконавчої влади, яку намагається подолати уряд.