Сто років лінії Керзона. Як Львів залишився українським

Історія "лінії Керзона" по якій, за великим рахунком, проходить сучасна лінія українсько-польського кордону та за якою Львів залишився українським.

Кордон Польщі з Україною та Білоруссю набув сучасного вигляду на початку 1950-х. Але принципове питання, де йому проходити, ухвалили наприкінці Другої світової війни - "Велика трійка" (Сталін, Рузвельт, Черчилль) вирішила, що за основу треба взяти близьку до етнічної межі так звану "лінію Керзона".

Можна сміливо стверджувати, "лінія Керзона" - це найвідоміший "іменний" кордон в історії України, якщо не всієї Східної Європи.

Таким чином, один британський лорд удостоївся "слави", якої не мають у наших краях ні гетьмани, ні імператори, ні президенти, ні генсеки.

Незадоволені всі

Ще 70 років тому згадка про "лінію Керзона" могла викликати неабияке збурення.

Для польської політичної еміграції вона стала символом розчленування батьківщини, відторгнення східних кресів зі Львовом і Вільном.

Українці також не були задоволені.

Свої етнічні землі, які лишилися у Польщі (за "лінією"), вони назвали Закерзонням.

Здавалося б, такий резонанс змусив би вивчити до дрібниць усі обставини появи кордону.

Утім історія "лінії Керзона" навіть сьогодні лишається заплутаною та міфологізованою.

І головних проблем у неї три: датування, географія та авторство.

Коли з'явилася "лінія Керзона"?

Дуже часто її помилково датують 9 грудня 1919 року.

Насправді ноту очільника британського МЗС Джорджа Керзона до свого радянського колеги Георгія Чичеріна відправили 11 липня 1920 року.

Тоді лорд Керзон прагнув досягнути перемир'я між учасниками Польсько-радянської війни і запропонував демаркаційну лінію, яку пізніше назвали його ім'ям.

А що ж було 9 грудня?

Декларація Верховної ради Антанти про тимчасовий східний кордон Польщі. Підписав її французький прем'єр Жорж Клемансо.

Тимчасовий кордон частково збігався з пізнішою "лінією Керзона", але був коротшим - проходив лише територією колишньої Російської імперії і не зачіпав Галичини.

На "українській" ділянці він збігався в основному з руслом річки Західний Буг, яка й тепер розділяє Люблінське воєводство Польщі та Волинську область України.

Тимчасовий кордон був східною межею, до якої території вважалися власне польськими. А землі східніше розглядалися Антантою як окуповані Польщею, їхній остаточний статус збиралися врегулювати пізніше.

Звідки плутанина з датою?

Винувата сама нота Керзона, бо написане в ній можна було зрозуміти так, ніби запропонована демаркаційна лінія - це і є минулорічний тимчасовий східний кордон (чому так сталося - трохи згодом).

Вже під час Другої світової війни хибне датування закріпилося у дипломатичних документах і пресі.

Крім того, радянська історіографія ототожнювала ці дві лінії, підводячи до висновку, ніби це не більшовики першими в 1920-му відкинули пропозицію "лінії Керзона", а поляки у 1919-му.

Скільки було "ліній Керзона"?

У літературі можна зустріти твердження, ніби існували різні "лінії Керзона". Найчастіше згадуються її варіанти - "лінія А" і "лінія Б".

Насправді "лінія Керзона" була одна. Її проходження описане в ноті таким чином: Гродно - Яловка - Немирів - Брест-Литовськ - Дорогуськ - Устилуг - східніше Грубешева - Крилів - західніше Рави-Руської - східніше Перемишля - Карпати.

Звідки тоді взялися "А" і "Б"?

Як вже було сказано вище, тимчасовий східний кордон Польщі не стосувався Галичини. Все тому, що до Першої світової Галичина входила до Австро-Угорщини, а галицьке питання Антанта вирішувала окремо.

Влітку 1919-го стало зрозуміло, що Польща переможе українську Галицьку армію і окупує всю Східну Галичину, на якій існувала ЗУНР.

Небажання галичан ставати лояльними польськими громадянами було очевидним навіть для Антанти, тож вона не підтримала варіант банальної анексії.

Найважливішими "активами" цього краю були столичне місто Львів (у той час переважно польське за населенням) та Бориславсько-Дрогобицький нафтовий басейн.

Експерти Антанти поставили питання кордону між українською частиною Галичини і Польщею у залежність від питання про статус українського краю.

Якби Східна Галичина зберегла зв'язок із Польщею, то Львів і нафта мали залишитись з українського боку адмінкордону ("лінія А").

Коли б населений українцями край став незалежним, приєднався до Наддніпрянської України або ж до Росії, то мусив поступитися Польщі і Львовом, і нафтою ("лінія Б").

21 листопада 1919 року Верховна рада Антанти схвалила статут для Східної Галичини. Документ передбачав, що край буде управлятися Польщею протягом 25 років як підмандатна територія.

Адміністративний кордон між Польщею і Східною Галичиною мав проходити по "лінії А".

Але Варшаву не влаштовував тимчасовий статус, тому проєкт статуту поляки відкинули.

"Лінія Керзона", так як вона була сформульована у ноті Чичеріну, фактично поєднувала два кордони 1919 року: "лінію А" і тимчасовий східний кордон Польщі.

"Лінію Б" - як інший варіант "лінії Керзона" - намагалися представити британські дипломати під час Тегеранської конференції 1943 року.

Оскільки на вимогу Сталіна Галичина мала стати частиною СРСР, а не Польщі, то за логікою 1919 року треба було повернутися до "лінії Б", яка залишала полякам Львів і нафтовий басейн.

Цей маневр не вдався - Сталін заявив, що не може дати українцям менше, ніж свого часу пропонував лорд Керзон.

Звісно, "соборницькі" прагнення українців були для комуністичного вождя лише прикриттям його територіальних апетитів для СРСР.

Хто накреслив "лінію Керзона"?

Здавалося б тут все просто і очевидно. Лінія - "Керзона", значить автор Джордж Керзон, очільник дипломатичного відомства Великої Британії.

Існує навіть історичний анекдот, ніби одне з ранкових засідань, де обговорювався східний кордон Польщі, надто затягнулося, і вже час було перерватися на ланч. Тоді лорд Керзон згадав, що має у себе в кабінеті якісь старі карти Польщі. Він ненадовго залишив роздратоване і голодне товариство, після чого тріумфально повернувся з картою поділів Речі Посполитої ХVIII століття.

З великим полегшенням всі проголосували за одну з яскравих ліній, поміж себе назвавши її "лінією ланчу".

В реальності ж з авторством "лінії Керзона" так само є проблеми.

Передусім, це стосується того, що підпис голови МЗС під нотою мав суто протокольний характер.

І тимчасовий східний кордон, і "лінія А", як майбутні складові пропонованої Чичеріну демаркаційної лінії, розроблялися не Керзоном, а експертами Антанти.

Чи полягає заслуга лорда хоча б у сполученні двох ліній? Є підстави сумніватися і в цьому.

Зміст майбутньої ноти за день до відправки британці погодили з польським прем'єром Владиславом Грабським на міжнародній конференції у бельгійському місті Спа.

Мирний план виглядав так: польські війська відходять до тимчасового східного кордону, а Червона армія зупиняється на позиціях за 50 км від цієї лінії. У Галичині демаркаційна лінія мала проходити по лінії фронту на момент укладання перемир'я.

На той час польсько-радянський фронт встиг тільки наблизитися до галицьких теренів, тож Грабський був переконаний, що Львів лишиться за Польщею.

Всупереч домовленостям, замість тимчасового східного кордону у ноті з'явився вже відомий нам опис проходження "лінії Керона" - від Гродна до Карпат.

Тобто Львів опинився не з польського, а з радянського боку демаркаційної лінії.

Найбільш дивним було збереження в тексті ноти фрагменту про розмежування по лінії фронту на галицькій ділянці.

Яким чином польські війська мали одночасно відступити до Перемишля та залишатися на лінії фронту під Гусятиним - незрозуміло.

Загалом є два можливі пояснення дивній географії документа.

Перше - робочий текст ноти складав недосвідчений виконавець, який просто не знав, як виглядає тимчасовий східний кордон Польщі, тому помилково подовжив його аж до Чехословаччини.

Друге пояснення полягає в тому, що ноту навмисно сфальшували, щоб забрати у Польщі Східну Галичину. В такому разі тимчасовий східний кордон був доповнений "лінією А" цілком свідомо, а от згадку про фронт, напевно, забули прибрати через поспіх і неуважність.

Низка польських авторів підозрюють у заподіянні шкоди персонально радника британського МЗС з питань Польщі та Східної Європи Льюїса Нем'єра.

Відомо, що Нем'єр був запеклим противником польського панування над українцями і відстоював свою думку перед керівництвом та в пресі. Тож він і міг, як стверджують обвинувачі, сфабрикувати ноту Керзона.

Так Львів залишився українським

Хто б не був винен, "лінія Керзона" залишала Східну Галичину з Львовом на радянському боці.

І хоча в історії польсько-радянської війни 1920 року вона залишилась просто нереалізованим проєктом, вже за два десятиліття "лінія Керзона" стала дуже в пригоді Сталіну.

По-перше, лінія окреслювала власне ті території, на які претендував диктатор з часу його пактів із нацистами 1939 року.

По-друге, Сталін обеззброював своїх західних партнерів по Антигітлерівській коаліції посиланням на авторитет британського лорда (тоді вже покійного).

За дивним збігом обставин, справа належності Львова до України (УРСР) вирішилася приблизно у той час, коли мав спливати так і не запроваджений 25-річний мандат Польщі на Східну Галичину.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!