Дмитро Тимчук: боєць "інформаційного спротиву"

У середу стало відомо про загибель депутата парламенту і координатора групи "Інформаційний спротив" Дмитра Тимчука.

Його знайшли вдома з кульовим пораненням голови.

За першими версіями, поширеними ЗМІ, причиною смерті могло бути необережне поводження зі зброєю, начебто постріл стався під час чистки пістолета (за деякими даними, мова про травматичний пістолет Форт-17Р).

Поліція каже, що вивчає всі можливі причини загибелі: нещасний випадок та версії кримінального характеру. Свої висновки правоохоронці обіцяють озвучити пізніше.

Яким же був шлях Дмитра Тимчука та чим він запам'ятається?

В армії

Дмитро Тимчук народився 27 червня 1972 року в російському місті Чита, що у Сибіру.

Але сам себе він називав "українцем у п'ятому поколінні по обох лініях й до мозку кісток".

Дитинство провів у Східній Німеччині, де служив його батько-військовий офіцер, а юність - у Бердичеві на Житомирщині.

Закінчив Бердичівський політехнічний коледж, а у 1995 році - факультет журналістики Львівського вищого військово-політичного училища.

З середини 1990-х і до 2012 року - на військовій службі, яку закінчив у званні підполковника запасу.

Служив у військах протиповітряної оборони та штабі Національної гвардії України.

Крім того, входив до українського миротворчого контингенту в Іраку, Косовому та Лівані.

"Інформаційний спротив"

З 2008 року був головним редактором інтернет-проекту "Флот-2017" та очолював громадську організацію "Центр військово-політичних досліджень".

Під час анексії Криму Росією у березні 2014 року створив і очолив групу "Інформаційний спротив".

Завдяки регулярним оглядам про ситуацію на кримському півострові, а пізніше - на Донбасі, став одним з популярних інтернет-оглядачів в Україні.

Як твердять у групі "Інформаційний спротив", свої оперативні матеріали вони перевіряли з двох-трьох джерел, а у найрезонансніших випадках - посилалися на очевидців чи учасників подій.

У певний період (навесні-влітку 2014 року) повідомлення групи багатьма медіа передруковувалися паралельно з офіційними зведеннями штабу АТО.

Інформаційну роботу Дмитро Тимчук продовжував протягом всіх п'яти років від анексії Криму та початку війни на Сході України.

Останні "оперативні дані" про ситуацію на Донбасі опублікував у себе на Facebook у вівторок, за день до смерті.

У політиці

Восени 2014 року увійшов до першої двадцятки виборчого списку новоствореної партії "Народний фронт" (13-й номер) й став депутатом.

При цьому обирався як безпартійний.

У Верховній Раді увійшов до складу Комітету з питань нацбезпеки і оборони.

Співавтор кількох десятків законодавчих ініціатив, більшість з яких стосувалася армії чи інформаційної безпеки України - 15 з них у підсумку стали законами (наприклад, закон про Сили спеціальних операцій).

Проте у самому парламенті виступав нечасто - близько десяти разів за всю каденцію.

Як депутат допоміг повернути в Україну археологічну пам'ятку "меч вікінга", яку вивезли контрабандою до Естонії, та зробив запит щодо повернення іншого артефакта - шолому ХІІ - першої половини Х ст. до н.е.

"Ми постійно тримали контакт зі Службою безпеки. І фахівці СБУ не просто затримали того, хто знайшов і продав меч, а й розкрили міжнародний канал контрабанди. У підсумку ми показали, що Україна готова захищати свої інтереси", - розповідав він про ту ситуацію газеті "День".

Про те, чи планував Дмитро Тимчук балотуватися до наступної Верховної Ради, невідомо.

Позиція

Він критикував перші кроки новообраного президента Володимира Зеленського.

Зокрема запитував, як саме той планує проводити "інформаційну війну, щоб припинити вогонь на Донбасі" (одна з перших заяв Володимира Зеленського одразу після перемоги).

"Інформаційна війна сама по собі - це аж ніяк не самодостатнє явище. Це - складова якихось комплексних дій. Не зовсім зрозуміло, як можна через ЗМІ змусити окупаційні війська забратися зі своєї території. Тим більше, що на окупованій території саме вони і контролюють весь інформпростір. Яким чином донести свої меседжі до "цільової аудиторії?" - писав Дмитро Тимчук у Facebook.

"Якими ці меседжі повинні бути, щоб змусити російського десантника пустити сльозу і забратися з Донбасу в рідній Псков?" - запитував він.

І додав, що від самого початку був проти створення Міністерства інформаційної політики (так званий "Мінстець"): "Відповім щодо моєї особистої позиції як нардепа по інформвійну. Я від початку був проти формування Мінстець - гугл в допомогу. Через п'ять років я не змінив своєї думки. У нас є інструменти протистояння проти інформаційної агресії - в наших силових структурах. Дайте їм зелене світло і координацію дій".

"Я усвідомлюю, що ресурсів на все не вистачає. Але якщо ми хочемо виграти війну з Росією, ми повинні виграти її в головах наших громадян. Або доведеться платити кров'ю наших військових", - відзначав Дмитро Тимчук у згаданому інтерв'ю газеті "День".

Через повідомлення про його смерть спікер Андрій Парубій закрив засідання Верховної Ради України одразу після початку.

Співчуття висловили і в Адміністрації президента Зеленського: "Патріот, народний депутат, офіцер, військовий журналіст, а від початку російської агресії в Криму співзасновник "Інформаційного спротиву" надійно тримав фронт інформаційної війни. Президент співчуває рідним і близьким Дмитра. Це велика втрата для країни".

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegramабо Viber!