Слово-диво: вірш-рецензія на 'Сподіваюся на Тебе'

Слово-диво: Софія Майданська, "Сподіваюся на Тебе". Видавництво Факт.

Мініатюрну розгорнувши книгу,

запалюю, “In te speravi",

гніт незгасимий від ядра

(комети? атома? козацької гармати?)

комети, що з минулого - в майбутнє,

і навпаки, курсує й вибухає

в душі у Автора. У Майстра. У Поета.

І пропікає у мені (й папері)

такі скрижалі, що клітина кожна

вібрує і тремтить, і розквіта

ясновидющим дотиком до Слова:

знайшлось для кожної з мільярду - найрідніше,

предосконале, щедро-розмаїте.

Влилось до кожної клітинки слово-диво.

Од вибуху народжується всесвіт,

і у його закохані обійми

(читач) пірнаю, ново-народившись

для першого, дитинно-неземного,

всевимірного, чистого сприймання.

Вдихнути всіх багатств, і болю, й світла,

поринути в любов благословенну!

У світотворення-світоприйняття...