В Україні завівся клуб Шевченків

Тарас Шевченко, Андрій Шевченко, Петро Шевченко, Оксана Шевченко і так далі.... Щоб перерахувати всіх Шевченків можуть знадобитися години.

Адже по світу людей із цим українським прізвищем сотні тисяч.

Найактивніші і найуважніші до свого прізвища Шевченки вирішили об’єднатися і створили клуб.

Деякі прізвища перетворються на бренди. На Моцарті, наприклад, заробляються мільйони.

В Україні з іменем видатного музиканта може конкурувати хіба що Шевченко.

Але якщо Моцарт один, то відомих Шевченків у світі принаймні два. Всього в Україні – їх тисячі, а по всьому світу – десь півмільйона.

Є кілька версій походження цього прізвища. Перша - від слова швець.

Інша, від слова “шеуджен”, яким кочівники адиги називали священнослужителів, а їхні нащадки відповідно були “шеудженками”, “шевдженками”, і врешті стали “шевченками”.

Кажуть також, що воно походить від назви посади у Запорізькому війську “шевчик” - людина, що чистила шомполом дула мушкетів.

І навіть є припущення, що Шевченко – це індійське прізвище.

Тарас Григорович Шевченко лишається найвидатнішим українцем, що носив це прізвище. Хоча зараз у світі більше знають футболіста Андрія. Обидва вони є почесними членами клубу Шевченків. Заснував цей клуб киянин Олексій Шевченко.

“Ідея виникла після того, як я зрозумів, що прізвище дуже розкручене, бренд розкручений, тому захотілося його підсилити і зробити упізнаваним у всьому світі. Зараз ми вкладаємо час у своє прізвище, а потім воно почне працювати на нас. За останніми соціологічними опитуваннями, найбільш упізнаваним українцями є: на першому місці – Тарас Шевченко, друге – Андрій Шевченко, і третє – брати Клички. Так от хочеться, щоб і на третьому місці був Шевченко. Якщо буде дуже багато знаменитих людей з прізвищем Шевченко, то імідж прізвища росте, і впізнаваність росте, і для країни це позитив”, - каже він.

Членом клубу може стати будь-який Шевченко. Треба просто надіслати відомості про себе, фотографію і розказати цікавий випадок, пов’язаний із прізвищем.

Олексій каже, що клуб Шевченків найчисельніший серед подібних об’єднань, принаймні на пострадянському просторі – зараз у ньому близько ста людей, переважно з України та Росії. У клубі навіть діє своя система знижок.

Шевченки спілкуються між собою по Інтернету. Але скоро вони зможуть зустрічатися. Ігор Шевченко – відомий в Україні юрист. Він взяв на себе фінансування клубу однофамільців, і навіть купив для нього приміщення на Подолі у Києві. Ігор каже, хоче бачити там різних Шевченків.

“Ми плануємо зробити певні рівні членства в цьому клубі залежно від цієї людини, залежно від певних здобутків. Маються на увазі особисті досягнення цього Шевченка взагалі не по відношенню до клубу, а взагалі в житті. Чого він досяг, що зробив корисного для суспільства”.

Шевченків багато у всіх сферах життя. Багато з них стають відомими. І це неспроста, вважає інший член клубу Тарас Шевченко, журналіст і письменник з Києва.

На його думку, у цьому прізвищі закладений магічний код успіху, багатства та щастя.

“Я досліджую, як живуть Шевченки, і бачу, що це справджується”, - каже Тарас.

Хоча насправді доля у Шевченків різна і не завжди щаслива. Приклад тому сам Тарас Григорович Шевченко, який велику частину свого життя прожив на засланні. Та сама доля спіткала і одного із його нащадків.

В’ячеслав Шевченко народився і живе в Єсєнтуках на Північному Кавказі. Туди його батька Григорія, який народився в селі Керелівка, заслали після війни.

Він родич Шевченку по лінії старшого брата Тараса Григоровича, Микити. Пан В’ячеслав розповідає історію, яка передається у їхньому роду з покоління в покоління.

“Я чув від самого Петра, племінника Тараса, що він бачив Тараса, і Тарасик подарував йому льодяника у 1859 році, коли він повертався із заслання. Як вони злякалися, забилися під лавку. От про те, що вони під лавку залізли, я читав, а про цукерку – ніде не чув”.

Пан В’ячеслав теж подав інформацію про себе на сайт Шевченків. Каже, що хоче зробити і свій внесок у розвиток цього клубу. Тим більше, що він теж достаньо відомий. Є членом спілки письменників і в Росії, і в Україні. Малює і переклав російською всього “Кобзаря”.