На тлі скандалу через УПА біля Львова почався пошук жертв Волинської трагедії

На Львівщині розпочалися перші розкопки в місцях, де можуть бути масові поховання поляків, убитих у лютому 1944 року. Про це інформує польська інформаційна агенція PAP. Роботи проводить Інститут національної пам'яті (IPN) Польщі у співпраці з українськими фахівцями. Вони триватимуть до 19 червня.

"Шукаємо тут щонайменше дві братські могили. Попередньо локалізували їх на підставі свідчень очевидців, а також за фотографіями та топографією цього місця", – сказав агенції PAP священник Томаш Тшаска з Бюро пошуку та ідентифікації IPN.

Роботи, як передає PAP, ведуться на території довкола нині неіснуючих каплиці і костелу.

Спершу екскаватор має зняти верхній шар ґрунту, щоб перевірити, чи є там контури поховальної ями – потім розкопи досліджують археологи.

Ексгумації мають розпочатися після виявлення місць поховань.

Щодо того, останки скількох осіб очікують знайти, представник IPN повідомив PAP, що є дві цифри: "оціночна й конкретна". За його словами, поіменний список налічує 634 особи, проте загальна кількість може бути більша: від 800 до 1000 людей, серед яких, ймовірно, є також люди, які тікали з інших сіл.

З української сторони у пошукових роботах бере участь організація "Волинські старожитності" Інституту археології НАН України та підприємство Львівської обласної ради "Доля", що займається пошуком поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій.

Роботу фахівців "Долі" фінансує український Інститут національної пам'яті (УІНП).

"Трагічні сторінки спільної історії обох народів ХХ століття залишаються чутливими для поляків та українців. Водночас послідовний і відповідальний діалог у цих питаннях є запорукою гідного вшанування пам'яті жертв", – повідомили на сайті УІНП.

Суперечки довкола Гути Пеняцької

Гута Пеняцька, як нагадує Інститут національної памʼяті, – колишнє село на Львівщині (нині у межах Золочівського району Львівської області), відоме ще з XVIII століття.

Впродовж 1920-30-х рр. воно належало до Бродівського повіту Тернопільського воєводства Польської Республіки. У цей час у селі проживали поляки.

28 лютого 1944 року Гута Пеняцька зазнала збройного нападу.

За даними архівних джерел, як пише УІНП, напад на село здійснив підрозділ німецької поліції. Водночас, як зазначає Історична правда, напад був каральною акцією, організованою нацистською окупаційною владою у відповідь на поразку розвідувального рейду поліцейського полку СС – участь у ньому брали в тому числі українці.

За версією українських джерел, у Гуті Пеняцькій діяли зокрема радянські партизани, Армія Крайова та польська комуністична Армія Людова. Вони, за даними українських істориків, за підтримки місцевого населення, накопичували зброю та організовували оборону. Тож, з точки зору українців, це радше каральна акція в умовах війни та частина хаотичного фронтового терору.

Натомість матеріали слідства Інституту національної памʼяті Польщі, які виклала Історична правда, трактують цю каральну акцію як нацистський злочин проти польського цивільного населення та частину ширшої антипольської кампанії.

За даними польських істориків, мешканців Гути Пеняцької вбили українські солдати 4-го Галицького добровольчого полку СС – поліцейського полку (виділеного з 14-ї дивізії Ваффен-СС "Галичина") під німецьким командуванням. За цією версією, участь брали також підрозділ УПА та парамілітарний загін українських націоналістів під командуванням Володимира Чернявського.

Хоча польська та українська версії щодо перебігу подій у Гуті Пеняцькій суттєво відрізняються, щодо наслідків сумнівів немає в жодної зі сторін. Село спалили, а значна частина його мешканців трагічно загинула.

Після руйнування Гуту Пеняцьку не відновили.

Пам'ять про роль ОУН і УПА багато років ділить Україну і Польщу.

Поляки звинувачують українських повстанців у жорстоких вбивствах майже 100 тисяч польських чоловіків, жінок і дітей під час Другої світової. У 2016 році польський парламент визнав Волинську трагедію геноцидом польського народу.

В Україні ті події трактують як наслідок симетричного збройного конфлікту, а ОУН і УПА є передусім символом боротьби з радянською окупацією. Також підрозділи УПА захищали українське населення регіону від польських каральних акцій того періоду, в яких загинули, за різними даними, десятки тисяч людей.

Загалом українські та польські історики сходяться, що поляків загинуло суттєво більше, хоча цифри різних досліджень різняться. Українська сторона нагадує, що дії українців у той час були значною мірою спричинені антиукраїнською, колонізаційною політикою польської влади Другої Речі Посполитої.

Боротьба за ексгумації

Питання ексгумацій загиблих під час Другої світової поляків було донедавна одним із дражливих чинників у польсько-українських відносинах.

Приводом до конфлікту став мораторій на ексгумацію, який у 2017 році запровадив український Інститут національної пам'яті у відповідь на акти вандалізму щодо пам'ятників та пам'ятних знаків на українських могилах у Польщі.

Польський політикум послідовно використовував цю заборону з боку Києва як аргумент у суперечці щодо Волинської трагедії, тим самим будуючи собі підтримку серед правих і ультраправих виборців.

Зокрема "карту" ексгумацій застосовував тодішній очільник Інституту національної памʼяті Польщі, кандидат у президенти Кароль Навроцький перед виборами 2025-го.

"Дбаючи про польські інтереси, я б чітко повторив, що поки не будуть вирішені наші питання, включаючи ексгумацію жертв Волинського геноциду в Україні, я не бачу майбутнього для України в Євросоюзі і в НАТО", – заявив Навроцький у день візиту Володимира Зеленського до Варшави.

Зрушення в цьому питанні настало у листопаді 2024 року, коли міністр закордонних справ Андрій Сибіга під час візиту до Варшави заявив, що Україна не перешкоджатиме ексгумації.

Вже минулоріч на заході України відновилися пошукові роботи на місцях масових вбивств.

Навесні 2025 року польська сторона провела ексгумації в колишньому селі Пужники, в нинішній Тернопільській області. У результаті робіт знайшли останки 42 осіб. Їх перепоховали в Пужниках 6 вересня 2025-го.

У квітні 2026-го також проводилися роботи в Островках та Волі Островецькій на Волині. У перший день там виявили братську могилу з рештками 5 людей. У 1992, 2011 та 2015 роках там знайшли й перепоховали останки 674 осіб. Під час останніх пошуків там сподівалися знайти могили ще 350 осіб.