Страхітливий пліозавр. Що унікальна знахідка розповіла про головного хижака доісторичних океанів

Череп колосального морського монстра витягнули зі скель узбережжя Дорсета у Великій Британії.

Він належить пліозавру, лютій морській рептилії, яка тероризувала океани близько 150 мільйонів років тому.

Скам’янілість довжиною два метри є одним із найповніших екземплярів такого типу, які коли-небудь знаходили, і дає нові знання про цього стародавнього хижака.

"Вау!" – коли тканину, що вкриває скам’янілість, відхиляють і очам публіки вперше відкривається череп, лунає зітхання.

Одразу видно, що цей пліозавр величезний і прекрасно зберігся.

Місцевий палеонтолог Стів Етчес вважає, що більше ніде немає екземпляра, який би відповідав цьому.

"Це одна з найкращих скам’янілостей, над якими я коли-небудь працював. Що робить її унікальною, так це те, що він (череп – Ред.) повний", — розповідає він BBC News.

"Нижня щелепа та верхній череп з’єднані разом, як це було б за життя. У всьому світі навряд чи коли-небудь знаходили екземпляри з таким рівнем деталізації. Якщо їх і знаходять, багато деталей втрачаються, а цей лише дещо спотворений, але на ньому є всі кістки".

Череп перевищує за розміром зріст більшості людей, що дає вам уявлення про те, наскільки велика ця істота мала бути загалом.

Ви не можете не зосередитися на його 130 зубах, особливо на передніх.

Довгі й гострі як бритва, вони могли вбити одним укусом. Але подивіться трохи ближче – якщо ви наважитеся - тильна сторона кожного зуба позначена тонкими ребрами. Вони допомогли б звірові проткнути тіло, а потім швидко витягнути свої кинджалоподібні ікла, щоб завдати другого удару.

Пліозавр був неперевершеною машиною для вбивства. Його довжина становила 10-12 метрів, він мав чотири потужні кінцівки, схожі на ласти, які рухалися на високій швидкості, і був головним хижаком в доісторичному океані.

"Тварина була б настільки масивною, що, я вважаю, вона могла б ефективно полювати на все, що опинилося б на її території", — каже доктор Андре Роу з Брістольського університету.

"Я не сумніваюся, що він був чимось на зразок підводного тиранозавра рекса".

Харчування хижака включало інших рептилій, таких як його довгошиїй двоюрідний брат плезіозавр та дельфіноподібний іхтіозавр, а викопні свідчення показують, що він навіть ласував іншими пліозаврами, що траплялися на його шляху.

Те, як було знайдено цей скам’янілий череп, є надзвичайним.

Це почалося з випадкової знахідки під час прогулянки вздовж пляжу біля затоки Кіммерідж на знаменитому узбережжі Юрського періоду на півдні Англії, що внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Друг Стіва Етчеса, інший любитель скам’янілостей Філ Джейкобс натрапив на кінчик морди пліозавра, який лежав у гальці. Він був надто важкий, щоб підняти його, тож він пішов за Стівом. Товариші прилаштували імпровізовані носилки, щоб віднести фрагмент скам’янілості в безпечне місце.

Але де була решта тварини? Обстеження високої скелі безпілотником встановило ймовірне місце. Проблема полягала в тому, що єдиний спосіб викопати його — спуститися на канаті вниз з вершини.

Видалення скам’янілостей із гірської породи – це завжди кропітка й делікатна робота. Але щоб зробити це, звисаючи на мотузках зі скелі, що розсипається, на висоті 15 метрів над пляжем, потрібен особливий рівень майстерності.

Мужність, самовідданість і місяці, витрачені на очищення черепа, безумовно, того варті. Вчені з усього світу домагатимуться відвідати скам’янілості Дорсету, щоб отримати свіже уявлення про те, як ці дивовижні рептилії жили та домінували у своїй екосистемі.

Палеобіолог професор Емілі Рейфілд уже дослідила великі круглі отвори на потилиці. Вони розповідають їй про розмір м’язів, що керують щелепами пліозавра, і про силу, з якою його паща закривається й розчавлює здобич.

Йдеться про силу в 33 тис. ньютонів. Для порівняння, найпотужніші щелепи серед нині живих тварин мають морські крокодили - 16 тис. ньютонів.

"Якщо ви можете зробити дійсно потужний укус, ви можете знешкодити свою здобич, вона з меншою ймовірністю втече. Потужний укус означає, що ви також можете досить ефективно прорізати тканини та кістки", — пояснив брістольський дослідник.

"Щодо стратегії годування: крокодили стискають свою щелепу навколо чогось, а потім крутять, щоб, можливо, відірвати кінцівку від своєї здобичі. Це характерно для тварин, які мають розширену голову ззаду, і ми бачимо це у пліозавра".

Цей нещодавно виявлений зразок має особливості, які дозволяють припустити, що він мав дуже корисні органи чуття.

Його морда всіяна невеликими ямками, які, можливо, були місцем розташування залоз, які допомагають йому виявляти зміни тиску води, які створює потенційна здобич. А на його голові є отвір, у якому могло бути тім’яне або третє око. Ящірки, жаби та деякі сучасні риби мають щось подібне. Таке око світлочутливе і може допомогти знайти інших тварин, особливо коли пліозавр спливав із глибоких каламутних вод.

Наступного року Стів Етчес виставить череп у своєму музеї в Кіммеріджі – колекції Етчеса.

Череп має кілька хребців, які стирчать на потилиці, вони спокусливо натякають, що ще більше скам’янілостей все ще може бути в скелі. Стів прагне завершити розпочате.

"Я ставлю своє життя, що решта тварин там", — каже він BBC News.

"Його треба знайти, тому що він в середовищі, яке дуже швидко руйнується. І незабаром решта пліозавра зруйнується і буде втраченою. Така можливість випадає раз у житті".