Путін втрачає ініціативу. Чому це тривожить Європу

Україна поступово перехоплює ініціативу у війні, а на Заході все частіше говорять про можливість припинення вогню. Однак британський депутат Майк Мартін у колонці для Telegraph пропонує сприймати це не лише як привід для оптимізму. На його думку, мир може принести Європі не лише полегшення, а й нові виклики.

Саме тут, вважає Мартін, починається не менш складна частина.

Якщо Україна зможе закріпити свої успіхи чи війна буде заморожена по нинішній лінії фронту, це не гарантує Заходу довгоочікуваного відчуття безпеки. Навпаки - припинення бойових дій може відкрити шлях до нових ризиків: від внутрішньої нестабільності в Росії до посилення тиску на країни НАТО.

Україна змінює хід війни

Попри спроби Кремля демонструвати силу масованими ударами по українських містах, реальна картина, на думку Мартіна, виглядає інакше.

Російська логістика все частіше опиняється під ударами, втрати серед мобілізованих і строковиків обчислюються тисячами, а всередині самої Росії зростає невдоволення через інфляцію, податки та економічні проблеми.

На думку автора, це не випадковий розвиток подій, а результат цілеспрямованої української стратегії.

Перший її елемент — технологічна перевага. Україна стала одним із лідерів у сфері безпілотних технологій, тоді як Росія значною мірою продовжує покладатися на виснажливу війну ресурсів.

Другий напрямок — удари по об'єктах у глибині Росії. Йдеться про нафтопереробні заводи, порти, залізничну інфраструктуру, мости та інші вузли, що забезпечують функціонування російської військової машини.

"Україна поступово послаблює російську економіку, скорочуючи нафтові доходи Кремля та підвищуючи ціну продовження війни", - резюмує Майк Мартін у статті для Telegraph.

Схожі висновки робить і журналістка та історик Енн Епплбом у статті для The Atlantic. На її думку, Україна не програє, а Росія не перемагає.

Причина, як вона вказує, полягає не лише в стійкості українських військових, а й у технологічній трансформації самої війни. Епплбом описує систему, в якій дрони, радари, сенсори, штучний інтелект та оператори працюють як єдина мережа.

Український аналітик Андрій Загороднюк називає це "мережевою ситуаційною обізнаністю".

Саме така система, пише The Atlantic, перетворює лінію фронту на простір, де практично будь-яке переміщення російської техніки швидко виявляється і стає ціллю для удару.

Чому мир може бути небезпечним?

Втім, увага Telegraph зосереджена не тільки на переломі у війні, а й на тому, що може настати після нього.

Майк Мартін вважає: для російського лідера Володимира Путіна ця війна є питанням не лише зовнішньої політики, а й особистого політичного виживання. В історії Росії поразки у війнах нерідко коштували правителям влади, а інколи й значно більшого.

Тому, вказує автор, ослаблений і принижений Путін може бути не менш небезпечним, ніж Путін, упевнений у власній перемозі.

Навіть якщо російський режим похитнеться, це теж не обов'язково означатиме стабільність. Мартін нагадує, що йдеться про найбільшу ядерну державу.

"Хаотичні процеси всередині найбільш озброєної ядерної держави світу — це не те, що хотілося б побачити", — застерігає він.

Є й інша загроза, якій, на його думку, на Заході приділяють недостатньо уваги. Припинення вогню не означатиме автоматичної демобілізації російської армії. Навпаки — це може вивільнити величезний військовий ресурс.

За наведеними Мартіном оцінками, чисельність російських збройних сил становить близько 1,32 мільйона військовослужбовців, із яких приблизно 700 тисяч перебувають в Україні.

Серед них — колишні ув'язнені, люди з бойовим досвідом, психологічними травмами, радикалізованими поглядами та звичкою до насильства.

Як приклад автор згадує Азамата Іскалієва — засудженого за вбивство чоловіка, якого звільнили для участі у війні. Після повернення він убив свою колишню дівчину, завдавши їй десятки ножових поранень.

Для Мартіна це не просто кримінальна історія, а попередження про потенційні наслідки повернення великої кількості таких людей з фронту.

Міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна раніше також застерігав, що після припинення вогню Кремль може спробувати використати цих людей проти ворогів Росії.

Естонія, зазначає Telegraph, сприймає цю загрозу серйозно: будує оборонні споруди вздовж кордону з Росією та Білоруссю і витрачає на оборону понад 5% ВВП.

На цьому тлі Мартін критикує Велику Британію та ширше — західну самозаспокоєність.

Він наголошує, що Україна, стримуючи російський наступ, фактично купує Європі час для переозброєння.

І якщо цей час буде змарнований, мир може застати Захід непідготовленим.

Європа готується до переговорів

Водночас, як пише Politico, європейські лідери готові взяти на себе провідну роль у переговорах щодо припинення війни.

Речник канцлера Німеччини Фрідріха Мерца Штефан Корнеліус заявив, що дипломатичний процес входить у нову фазу.

"Новим, на мою думку, є те, що цей процес зараз набирає нових обертів у Європі", — сказав він після зустрічі лідерів України, Німеччини, Франції та Великої Британії в Лондоні.

За його словами, Європа фактично перебирає на себе частину переговорного процесу, який досі переважно вели Сполучені Штати, хоча й продовжує діяти у тісній координації з Вашингтоном.

У спільній заяві Володимир Зеленський, Фрідріх Мерц, а також лідери Франції та Великої Британії закликали до прямих переговорів між Україною та Росією за активної участі США та Європи.

Серед ключових умов вони назвали негайне та повне припинення вогню, використання нинішньої лінії фронту як відправної точки для переговорів, надійні гарантії безпеки для України, а також збереження заморожених російських активів доти, доки Кремль не припинить агресію та не відшкодує завдані збитки.

Корнеліус визнав, що шлях до реальних переговорів може зайняти "тижні або навіть місяці".

"Лише сильна Україна і тиск на Росію можуть змусити Путіна відступити", — наголосив він.

Що буде після війни

Стаття Енн Епплбом у The Atlantic додає цій дискусії ширший контекст.

На її думку, навіть якщо лінія фронту поступово перетвориться на фактичну демілітаризовану зону, це не стане перемогою України. Але це буде поразкою для Путіна, адже його головна мета — знищення української державності — залишиться недосяжною.

Саме тут, на думку багатьох західних аналітиків, виникає нове питання для Європи.

Якщо Росія не здатна досягти своїх цілей на полі бою, вона може спробувати компенсувати це іншими інструментами: тиском на сусідів, гібридними операціями, атаками на європейську безпеку або спробами перевірити готовність НАТО захищати своїх союзників.

Тому висновок публікацій полягає не в тому, що мир уже близько і можна видихнути.

Швидше навпаки: можливе припинення вогню може виявитися не завершенням кризи, а початком нового етапу.

Україна, як пише Telegraph, уже й так дала Європі час.

Тепер головне питання полягає в іншому: чи скористалася Європа цим часом — чи мир настане раніше, ніж Захід буде до нього готовий.