Як Україна долає дефіцит Patriot: шість кроків для захисту

Гострий дефіцит ракет для американських систем Patriot змушує Україну шукати власні способи захисту від російських балістичних ракет. Як пише Wall Street Journal, Київ не просто чекає на нові поставки від союзників, а вже реалізує багаторівневу стратегію, яка має допомогти компенсувати нестачу засобів протиповітряної оборони.

Водночас плани налагодити виробництво ракет-перехоплювачів в Україні, про які напередодні заявив президент США Дональд Трамп, експерти називають перспективними, але складними для реалізації. На це звертає увагу Bloomberg.

Шість кроків замість очікування

За даними Wall Street Journal, українська стратегія складається з шести напрямків, які мають допомогти пережити період нестачі ракет для Patriot.

Перший - максимально ощадливо використовувати наявні ракети-перехоплювачі.

Експерт британського аналітичного центру RUSI Джастін Бронк зазначає, що, на відміну від США та інших країн, Україна застосовує Patriot лише для перехоплення балістичних ракет, не витрачаючи їх на крилаті ракети чи далекобійні безпілотники.

Крім того, якщо за стандартною практикою комплекс Patriot може запускати до трьох ракет для знищення однієї балістичної цілі, то українські розрахунки часто обмежуються лише одним перехоплювачем.

За словами авіаційного експерта Валерія Романенка, це дозволяє економити боєкомплект, хоча й зменшує ймовірність успішного перехоплення.

Речник Повітряних сил Юрій Ігнат пояснив, що значною мірою це залежить від майстерності операторів.

"Часто доводиться покладатися на операторів-людей, тому що автоматизовані системи можуть випустити значно більше ракет для ураження однієї цілі".

Удари по виробниках ракет

Другий напрямок - удари не лише по військовій інфраструктурі Росії, а й по підприємствах, які виробляють ракети та їхні компоненти.

Як пише Wall Street Journal, для таких операцій Україна, зокрема, використовує власні крилаті ракети FP-5 Flamingo. Водночас експерт Норвезького інституту оборонних досліджень Фабіан Гоффманн зазначає, що поки що їх виробляють у невеликих кількостях.

Валерій Романенко додає, що українські далекобійні безпілотники, які успішно атакують російські нафтопереробні заводи, не здатні завдавати серйозної шкоди добре захищеним підприємствам з виробництва ракет.

Оборонне виробництво ховають під землю

Третім елементом стратегії стало перенесення виробництва в різні місця.

За інформацією Wall Street Journal, з початку повномасштабної війни Україна розподілила виробництво між різними регіонами країни, а частину підприємств перенесла за кордон - до Великої Британії та Німеччини.

Деякі виробництва працюють під землею, а одна з компаній навіть розмістила головний завод у звичайному заміському будинку.

Як наголосив Юрій Ігнат: "Найкращий захист від балістичних ракет - це бетон".

Пошук альтернативи Patriot

Паралельно Україна намагається створити власну альтернативу американським системам.

Як пише Wall Street Journal, українська компанія Fire Point розробляє власну систему протиракетної оборони. Її випробування мають розпочатися вже цього літа.

Також розглядаються іноземні розробки. Серед них - недорогі балістичні ракети естонської компанії Frankenburg Technologies.

Втім, усі ці проєкти поки що перебувають на ранніх етапах і ще не проходили бойових випробувань.

Укриття та тиск на Росію

П'ятий елемент стратегії стосується цивільного захисту.

Wall Street Journal зазначає, що після кількох років повномасштабної війни багато українців почали менш уважно реагувати на сигнали повітряної тривоги.

Однак скорочення запасів Patriot знову змушує людей серйозніше ставитися до попереджень і частіше користуватися укриттями.

Шостий напрямок - продовження тиску на Росію.

За даними видання, Київ розраховує одночасно утримувати фронт і завдавати ударів по російському військовому потенціалу далеко в тилу, щоб змусити Кремль до припинення вогню.

Також розглядається варіант часткового перемир'я, за якого Росія припинить обстріли українських міст, а Україна - атаки на російські нафтопереробні підприємства.

Чому налагодити виробництво ракет Patriot буде непросто

Президент США Дональд Трамп 8 липня під час спільної пресконференції з президентом України Володимиром Зеленським на саміті НАТО в Анкарі заявив, що Сполучені Штати готові надати Україні ліцензію на виробництво ракет для систем Patriot.

Водночас він наголосив, що це технологічно складний процес, однак висловив упевненість: українські фахівці зможуть швидко його опанувати.

Втім, Bloomberg застерігає: організувати виробництво таких ракет в Україні буде важче, ніж може здатися.

Видання нагадує, що найсучасніші ракети PAC-3 вартістю близько п'яти мільйонів доларів виробляють лише у двох країнах - США та Японії. Причина не лише в технологічній складності, а й у жорсткому контролі Вашингтона над їхнім виробництвом і поширенням.

Як зазначає Bloomberg, виготовити корпус ракети відносно нескладно. Натомість виробництво твердопаливних двигунів потрібної потужності, систем керування польотом ракети та особливо систем наведення потребує унікальних технологій.

Системи наведення, за даними агентства, виготовляє виключно компанія Boeing, яка постачає їх лише на виробничі лінії у США та Японії.

Ще одним серйозним викликом стане створення повноцінного виробничого ланцюга.

Дослідниця американського аналітичного Центру Стімсона Келлі Грієко зазначає: навіть після будівництва заводу Україні доведеться сформувати мережу спеціалізованих постачальників, тоді як чинні світові ланцюги постачання вже працюють майже на межі своїх можливостей.

Крім того, новий завод майже напевно стане однією з головних цілей для російських ударів. Саме тому частина аналітиків вважає, що безпечніше було б розмістити таке виробництво на території країн-союзниць, наприклад у Польщі.

Bloomberg також нагадує, що світовий попит на ракети Patriot нині значно перевищує можливості виробників. Компанія Lockheed Martin планує до 2030 року потроїти обсяги виробництва, однак цьому заважають дефіцит окремих компонентів і перевантажені ланцюги постачання.

Тож, підсумовує агентство, виробництво ракет Patriot в Україні може стати важливим стратегічним проєктом. Але навіть за політичної підтримки США його реалізація потребуватиме часу, широкої міжнародної кооперації та створення нової промислової інфраструктури.