Чому раніше люди спали в скринях і шафах

У музеї на півночі Шотландії стоїть щось схоже на велику соснову шафу. З подвійними дверима у всю довжину й валізами, складеними зверху. Вона легко збирається, і її можна переміщати й ставити там, де зручно. Але ця шафа не призначена для зберігання одягу чи інших речей, а всередині немає вішаків і полиць. Це - ліжко-скриня, у якому багато років тому люди спали.

Ліжко-скриня, також відоме як ліжко-шафа або закрите ліжко, було напрочуд популярним по всій Європі від середньовіччя до початку ХХ століття. Деякі з них були простими і скромними. Інші - майстерно оздоблені, з різьбленими панелями і навіть віконцями. Часто перед ліжком ставили лаву, по якій було легше потрапити всередину.

Такі ліжка могли бути й двоповерховими: на другому поверсі розміщався той, хто молодший і легший. Іноді їх укомплектовували ящиками для зберігання білизни.

У ліжках-шафах спали майже всі, хто міг їх купити чи змайструвати власноруч. Лицарі, прекрасні пані, архієпископи, містяни і навіть заможні селяни вирушали щоночі в таку дерев'яну скриню.

Ліжка-скрині були універсальними предметами меблів. Часто вони слугували мініатюрними спальнями і додатковим місцем для сну, коли місця не вистачало.

Так 1890 року одна шотландська родина поставила таку скриню в сараї біля собак і коней, оскільки в однокімнатному будинку всі розміститись не могли.

У деяких районах їх також часто використовували для робітників-мігрантів, коли до п’яти-шести людей спали разом.

Насправді до середини XIX століття було цілком нормальним ділити ліжко з друзями, колегами і навіть абсолютно незнайомими людьми.

Деякі ліжка-скрині мали отвори для вентиляції, але занадто велика кількість людей у маленькому приміщенні могла призвести до задухи. Одна історія з Франції ХІІІ століття розповідає про жінку, яка ховала трьох таємних гостей у ліжку, які потім загинули у її задушливому інтер’єрі.

Деякі ліжка-скрині були окремими меблями, інші були вбудовані в ніші та прикріплені до стін. Замість дверних стулок їх часто оснащували фіранками, які створювали приємну і затишну атмосферу.

Крім усамітнення, невеликий простір такого ліжка утримував тепло тіла, зігріваючи сплячу людину взимку - приємний штрих у середньовічних будинках, де не було центрального опалення.

Крім того, як пояснює історик Роджер Екірх, з XIV по XIX століття Європа та деякі частини Північної Америки переживали малий льодовиковий період. У Лондоні, приміром, Темза замерзала 18 разів.

Тож плюсів такого ліжка в порівнянні зі звичайним для середньовічної людини було чимало.

Поступово ліжко-скриня почало асоціюватися з бідністю і сільським життям.

Вони вийшли з ужитку, починаючи з XIX століття, через проблеми з гігієною і браком повітрям, але в багатьох частинах Шотландії практика сну в скринях тривала і в 1900-х роках.

Зараз подібні предмети меблів потихеньку повертаються. Сьогодні можна купити намети-ліжка, які перетворюють спальні місця на затишні маленькі печерки.

А дерев'яні спальні "куточки", що дуже нагадують ліжка-скрині, продають для сучасних будинків котеджного стилю.