Чи дійсно деякі люди більш схильні до залежності, ніж інші

Протягом 1990-х років деякі фармацевтичні компанії використовували термін "особистість, схильна до залежності" - і, за іронією долі, рекламували знеболювальні препарати, які таку залежність викликають.

Американська фармацевтична компанія Purdue Pharma, яка продавала опіоїдний рецептурний препарат OxyContin, наприклад, доручила своїм представникам казати лікарям, що лише ті люди, які "схильні до залежності", ризикують стати залежними від препарату. Попри те, що вони знали, що він викликає залежність і люди часто ним зловживають.

Препарати, які викликають сильну залежність, такі як OxyContin і опіоїд фентаніл, вважають причиною опіоїдної кризи в США, яка спричинила понад пів мільйона смертей у період з 1999 по 2020 рік.

Ідея про те, що ваша особистість визначає, чи станете ви залежними від певної речовини, "пасує фармацевтичній промисловості", каже Ієн Гамільтон, доцент відділу наркології в Університеті Йорка у Британії.

"Це наче позбавляє їх відповідальності. Меседж такий: "Якщо ви досить слабкі, щоб мати проблему з нашим продуктом, то винна у цьому ваша особистість, а ми тут ні до чого", - каже він.

Але чи існує така річ, як схильна до залежності особистість? Чи дійсно деякі люди більш схильні до розвитку залежності?

Багато психіатрів і наркологів стверджують, що немає наукових підтверджень цієї ідеї. Вони також попереджають, що ця концепція є шкідливою, оскільки припускає, що люди практично не можуть контролювати свою залежність.

Вони зазначають, що існують певні зв’язки між окремими рисами особистості та залежністю, але вони набагато складніші, ніж визначення "особистість, схильна до залежності".

Марк Гріффітс, відомий професор з поведінкової залежності в Університеті Ноттінгем Трент у Великій Британії, називає таке визначення "цілковитим міфом".

"Щоб існувало таке поняття, як особистість, схильна до залежності, воно має передбачати, що є риса, яка зумовлює залежність, й лише залежність, - каже Гріффітс. - Немає наукових доказів того, що існує така риса".

Схильна до залежності особистість - "це чорно-білий спосіб мислення про дещо складне", каже Аншул Свамі, психіатр, що спеціалізується на психічному здоров’ї дорослих і залежностях у лікарні Найтінгейл у Лондоні.

"Немає жодного типу особистості [що передбачає залежність] і немає жодної людини, яка була б такою ж, як інший залежний", - каже він.

Це не означає, однак, що певні риси особистості не пов’язані "з набуттям, розвитком і підтримкою адиктивної поведінки", каже Гріффітс.

Наприклад, невротизм, як правило, асоціюють з багатьма формами залежності. Невротизм є однією з "великої п’ятірки" рис особистості. Це ступінь реакції людини на імовірні загрози та стресові ситуації. Люди з високим рівнем невротизму тривожні й схильні до негативних думок. Згідно з аналізом 175 досліджень, розлади, пов’язані зі зловживанням психоактивними речовинами, пов’язані з високим рівнем невротизму та низьким рівнем самоконтролю. Дослідження виявили, що поведінкові залежності, такі як залежність від інтернету, фізичних вправ і нав’язливе бажання робити покупки, також пов’язані з невротизмом.

"У невротиків висока тривожність, - каже Гріффітс. - Люди, як правило, використовують адиктивну поведінку або психоактивні речовини, щоб дати раду своїм невротичним рисам. Більшість залежностей є симптомами інших проблем, таких як депресія або невротизм".

Але немає жодного дослідження, яке б показало, що всі люди із залежністю страждають від невротизму, каже Гріффітс. "Я можу знайти багато людей, які є невротиками, але не є залежними. Невротизм пов'язаний із залежністю, але він її не зумовлює".

Як зазначає Гамільтон, може бути "диявольськи складно" визначити, що є першопричиною, коли йдеться про залежність від певної речовини.

"Є підвищений рівень депресії чи тривожності серед людей, які стають залежними від наркотиків. Але потім це перетворюється на курку та яйцем. Чи невротизм привів людину до вживання наркотиків, чи навпаки - її залежність від кокаїну протягом тривалого періоду часу погіршила їхнє психічне здоров'я?"

"Залежності мають багато нюансів та факторів", - каже Аншул Свамі. Дослідження показують, що на залежність можуть впливати як генетика, так і широкий спектр факторів довкілля, зокрема тиск з боку однолітків, ранній контакт із наркотичними речовинами та фізичне чи сексуальне насильство.

Дослідження 2018 року показало, що давній ретровірус HK2, пов'язаний із геном, який бере участь у вивільненні хімічної речовини дофаміну, частіше зустрічається у наркозалежних. Дослідники дійшли висновку, що люди, які зловживають психоактивними речовинами, у два-три рази частіше мають інтегрований у геном HK2, що вказує на сильний зв’язок із залежністю.

Однак Свамі каже, що це дослідження не надає жодних доказів того, що деякі люди мають більш "схильну до залежності особистість", ніж інші.

"Цей попередній висновок щодо HK2 не пояснює, чому дедалі більша кількість пацієнтів розвиває залежність у старшому віці, - каже він. - Якби тут були асоціативні чи причинні зв'язки, вони, без сумніву, проявилися б раніше".

Ще одним фактором ризику залежності є стать. У США 11,5% чоловіків і хлопців мають залежність від психоактивних речовин у порівнянні з 6,4% жінок і дівчат. Цьому є кілька причин, каже Гамільтон.

"Чоловіки, особливо хлопчики-підлітки, як правило, більш схильні до ризику та більш імпульсивні", - каже він.

Імпульсивність – ще одна риса, пов’язана із залежністю. Але Гамільтон попереджає, що можуть бути значні прогалини в даних, оскільки жінки рідше звертаються по допомогу через проблеми з доглядом за дітьми та стигму.

Дослідження показують, що на ризик розвитку залежності також сильно впливають оточення та виховання людини. Одне дослідження показало, що споживачі опіатів у 2,7 раза частіше зазнавали насильства в дитинстві - сексуального, фізичного чи обох видів - ніж ті, хто не вживає опіатів. Згідно з дослідженням 2022 року, люди, які пережили чотири несприятливі події в дитинстві, такі як фізичне, сексуальне чи емоційне насильство або втрата батьків, утричі частіше повідомляли про проблеми з алкоголем у дорослому віці.

"Психосоціальні фактори, такі як насильство, сексуальне насильство та емоційне нехтування, тісно пов’язані із залежністю, - каже Свамі. - Багато людей скажуть: "У мене є історія залежності, це через мою генетику". Але коли ви заглиблюєтеся в їхню клінічну історію, ви бачите, що там було багато алкоголю, нехтування, жорстокого поводження, травм і втрат. Це передавалося з покоління в покоління і спливло як залежність".

Попри відсутність наукових доказів на його підтримку, термін "особистість, схильна до залежності", продовжують широко використовувати.

"Ми маємо бути обережними з мовою, оскільки люди засвоюють її, - каже Гамільтон. - Ідея залежної особистості позбавляє вас будь-якої надії… вона говорить про те, що це траєкторія, якою ви повинні йти, і що ви не маєте над нею контролю".

Свамі погоджується, що ця концепція є "фаталістичною".

"Це заважає людям взяти на себе відповідальність за свою проблему та знайти конструктивні шляхи для її вирішення", - каже він.

Гріффітс додає, що багато людей із залежністю використовуватимуть ідею схильної до залежності особистості як "виправдання своєї поведінки".

"Коли хтось каже: "У мене схильна до залежності особистість", насправді він каже: "Мене ніколи не можна вилікувати", - каже він.

"Залежності - це складні біологічні, психологічні та соціальні хвороби, як і будь-яка інша хвороба на планеті, - каже Свамі. - Кожен шукає просту відповідь, але її немає".