Чому англійці так ненавидять дружин і подруг своїх футболістів

Дружини і подруги футболістів - це окрема категорія зірок, яка викликає у британців вкрай складні почуття на межі з ненавистю. Іноді їх навіть звинувачують у невдачах їхніх чоловіків на футбольному майданчику, як-от програш збірної Англії на Чемпіонаті світу 2006 року.

Нещодавно вийшли два документальні фільми про дружин двох найвідоміших британських футболістів - Вікторію Бекхем і Колін Руні. BBC Culture досліджує, чому WAGs, так у Британії називають дружин і подруг футболістів, мають такий вплив.

У першому епізоді серіалу "Колін Руні: Справжня історія Вагати", який оповідає гучну судову суперечку дружини Вейна Руні проти дружини нападника "Лестера" Джеймі Варді через наклеп у соцмережах, є цікавий момент. У ньому папараці Джордж Бембі згадує, як його вперше послали сфотографувати Колін Руні, тоді ще Маклафлін.

Це був 2002 рік, і її 16-річний хлопець-футболіст Вейн Руні щойно забив свій перший гол у Прем’єр-лізі за "Евертон". Британські таблоїди хотіли знати все про цю нову зірку, зокрема і про те, з ким він зустрічається.

Колін була одноліткою Вейна, вона ще вчилась у школі, а дорога додому перетворилася на засідки чоловіків з камерами, що намагались зробити її фото.

Колін і Вейн познайомилися, коли їм було 12 років, і почали зустрічатися через кілька років.

У новому документальному фільмі вона пояснює, що ініціатором їхніх стосунків завжди був Вейн. Він казав, що "знав, що вона відрізняється від усіх інших дівчат". Але щойно молода пара потрапила у центр уваги, всі почали вважати, що саме Колін витягла свій щасливий білет.

"Опинитися на місці Колін, тобто зустрічатися з футболістом Прем'єр-ліги, мріяли багато молодих дівчат її віку", - каже Бембі.

На початку XXI століття футболістів вважали найпривабливішими холостяками.

З початку Прем’єр-ліги у 1992 році прибутки гравців різко зросли: "Манчестер Юнайтед" підписав Роя Кіна за 3,75 мільйона фунтів стерлінгів у 1993 році та Ріо Фердінанда майже за 30 мільйонів фунтів стерлінгів у 2002 році. У 2009-му клуб заплатив рекордні 80 мільйонів фунтів стерлінгів за Кріштіано Роналду.

Футбол і популярна культура – насамперед музика та мода – дедалі більше перепліталися, багато в чому завдяки одному конкретному гравцеві: Девіду Бекхему.

Ще один недавній документальний фільм Netflix "Бекхем" описує злети та падіння його кар’єри на полі та поза ним, а також його стосунки з дружиною Вікторією.

На відміну від Колін Руні, Вікторія Бекхем – тоді Адамс – вже була відомою, коли вона зустріла Девіда у 1997 році.

"Я не належала до тих дівчат, які цікавилися футболістами, тому що вони відомі, - каже вона у телесеріалі. - Я кажу це без зверхності, просто я такою була".

Будучи учасницею найвідомішого жіночого гурту у світі, Spice Girls, вона, безсумнівно, спочатку була більшою зіркою. "Мені подобалося бути у променях її слави", - каже Бекхем.

Проте через кілька років Вікторія Бекхем, як і Колін Руні та десятки інших молодих жінок, які були дружинами чи подругами відомих футболістів, виявили, що їхню особистість звели до невтішного ярлика - WAG (англійська абревіатура слів "дружина та подруга").

Партнерки футболістів завжди викликали інтерес.

На фото з чемпіонату світу 1966 року можна побачити дружин футболістів збірної Англії на влаштованому для них банкеті у лондонському готелі.

Але дружини футболістів не потрапляли часто у таблоїди, і багатьох менеджерів це цілком влаштовувало. Не в останню чергу це стосувалося Алекса Фергюсона з "Манчестер Юнайтед", який, як відомо, посварився з Бекхемом через його гучні стосунки.

Абревіатура WAG почала набирати обертів у 2002 році. Але саме на чемпіонаті світу 2006 року у Німеччині цей термін і концепція по-справжньому вибухнули.

Загалом 22 дружини та подруги (із 23 гравців англійської збірної) того літа прибули до курортного міста Баден-Баден, щоб підтримати своїх чоловіків.

Когорту очолювали Вікторія Бекхем (таблоїди прозвали її "Королевою WAG" і Шеріл Коул з гурту Girls Aloud (тоді вона ще мала прізвище Твіді), а також Колін Маклафлін і Еббі Кленсі.

Перші сторінки таблоїдів були присвячені не власне грі збірної Англії, а гламурним вечіркам і шопінгу дружин футболістів.

Папараці полювали на жінок, поки вони прогулювалися вулицями Баден-Бадена і тоннами поставляли матеріал для перших шпальт британських видань.

Пліткували про сварки. Так, Вікторія Бекхем, вочевидь, уникала бурхливих вечірок, і навіть наявність двох маленьких дітей ці чутки не зупиняла. Але загалом, здавалося, всі насолоджуються славою.

У той час одержимість попзірками була на піку. Таблоїди жадали нових "гарячих" історій, а розквіт реаліті-шоу створював ілюзію доступності зірок.

Феномен WAG приваблював ще й тому, що мав у собі елемент "із грязі в князі". Багато жінок футболістів походили з робітничого класу і мали простий бекграунд, почавши стосунки зі своїми чоловіками задовго того, як вони стали відомими.

Як каже Колін Руні у документальному фільмі: "Раптом ми отримали можливість побувати у місцях і робити те, чого ми раніше не робили і не бачили".

Руні, як і багато інших, скористалася новими можливостями – вона написала журнальну колонку, опублікувала автобіографію та випустила відео про тренування.

Агент Вейна Руні каже у фільмі: "Спочатку ця історія нагадувала казку Діснея. Юна пара з робітничого класу потрапила у центр уваги, гламур і багатство".

Класовість і мізогінія

Але зворотна реакція вже назрівала.

На початку 2000-х відомі жінки, як-от Брітні Спірс і Ліндсей Лохан, часто ставали жертвами жорстокого та женоненависницького ставлення ЗМІ.

Їхній одяг, зовнішність і поведінку постійно обговорювали і жорстко критикували. Дружини футболістів незабаром стали таким же предметом негативної уваги.

Британські газети, раді нажитися на витівках дівчат, почали загострювати свою позицію. Daily Mail писала: "Відсутність у них уяви та вузькість світогляду вражають. Вони не цікавляться ні чим іншим, окрім одягу, шампанського та своїх фото".

Зневага, яку раптом спрямували на WAG, відгонила класовим снобізмом, а також мізогінією – ці жінки повинні знати своє місце.

Коли Англія у чвертьфіналі вилетіла з Чемпіонату світу 2006 року, дехто звинуватив дружин футболістів у тому, що вони відвертають увагу чоловіків від гри.

Напередодні чемпіонату світу 2010 року у Південній Африці тренер Фабіо Капелло оголосив, що дружинам і подругам буде дозволено відвідувати гравців лише один день на тиждень після матчів.

Утім, без того самого "відволікання" Англія вилетіла ще раніше, програвши Німеччині з розгромним рахунком 4:1 і вигравши лише один із чотирьох матчів.

Того ж року Комісія з питань рівності та прав людини розкритикувала термін WAG, назвавши його "образливим" і заявивши, що його використовують, щоби принизити жінок.

Протягом наступних років зростання популярності блогерів соцмереж поступово відвернули увагу таблоїдів, і феномен WAG більше не домінував у заголовках.

Руні сховалася у тіні сімейного життя, зосередившись на вихованні їхніх з Вейном чотирьох дітей. Але наприкінці 2019 року вона знову потрапила у заголовки, коли зʼясувала, що Ребека Варді, дружина футболіста Джеймі Варді, під фейковим акаунтом в інстаграмі зливала плітки про Руні газеті The Sun.

ЗМІ та громадськість швидко охрестили скандал "справою Вагати Крісті", смакуючи усі деталі публічної суперечки.

Важко встояти проти двох дружин футболістів, які зчепилися у бійці, і чия сварка вилилася у потік мемів, жартів і репортажів. Утім, Колін у своєму документальному фільмі каже, що їй було геть не смішно.

Варді подала до суду на Руні за наклеп, що стало одним з найбільших подібних судових процесів в історії Великої Британії, і програла.

Варді була змушена сплатити приблизно 3 мільйони фунтів стерлінгів судових витрат.

"Це була жалюгідна причина звернутися до суду", - визнає Руні, але каже, що просто хотіла "справедливості за те, що сказала правду".

Водночас жінка, за якою фотографи-папараці стежили з 16 років, викрила підступність таблоїдів і повернула собі контроль над власною історією.

У своєму документальному фільмі Вікторія Бекхем також розповідає власну історію, яка містить огидні коментарі вболівальників і звинувачення у поганій грі її чоловіка.

"Я завжди була лиходійкою", - каже вона, згадуючи різку критику ЗМІ, між іншим, і за те, що не відразу приєдналася до свого чоловіка в Іспанії, коли він підписав контракт з "Реалом".

Обидві жінки також діляться болем, який спричинили інтрижки їхніх партнерів, а останні просять вибачення за це і переконують, якими важливими для них є їхні дружини та сім’ї.

"Поглянути на трибуни і побачити там Вікторію, було єдиним, що надихало мене", - каже Девід.

А щодо терміну WAG, Колін Руні якось сказала у програмі BBC Woman's Hour: "Ми всі живемо по-різному. Ми всі індивідуальності. Тому об’єднувати нас усіх разом в один термін несправедливо".

Навіть Ребека Варді назвала цей термін "застарілим".

Можливо, сам термін і вийшов з моди, але, як свідчить інтерес до нових документальних стрічок ("Бекхем" став найпопулярнішим серіалом Netflix у Великій Британії цього року), захоплення історіями цих жінок не спало.

Різниця лише у тому, що тепер вони самі можуть розказати свою історію. І ці історії також доводять, що щасливчиками насправді завжди були їхні чоловіки.