Серійних ґвалтівників засудили через 32 роки після злочинів. Чому процес тривав так довго

"Моє серце дуже болить. Навіть сьогодні я плачу, коли думаю про те, як та одна подія зруйнувала моє життя".

Йшов 1992 рік. За словами Сушми (ім'я змінено, бо закони Індії не дозволяють розголошувати особу жертви зґвалтування), їй було 18, коли знайомий чоловік відвів її на покинутий склад під приводом перегляду відеокасет.

Там шестеро чи семеро чоловіків зв’язали її, зґвалтували та сфотографували цей процес.

Чоловіки належали до багатих, впливових родин Аджмера, міста в західному індійському штаті Раджастан.

"Після того, як вони мене зґвалтували, один із них дав мені 200 рупій (2 долари) на помаду. Я не взяла гроші", - каже вона.

Минулого тижня, 32 роки по тому, Сушма стала свідком того, як суд засудив її ґвалтівників до довічного ув'язнення.

"Сьогодні мені 50 років, і я нарешті відчуваю, що здійснилася справедливість, - каже вона. - Але це не поверне мені усе те, що я втратила".

За її словами, вона роками терпіла наклепи й глузування через те, що з нею сталося, і обидва її шлюби закінчилися розлученням, коли її чоловіки дізналися про минуле.

Сушма - одна з 16 жертв, усі з яких були школярками чи студентками - яких протягом кількох місяців у 1992 році в різних районах міста Аджмер ґвалтувала та шантажувала група впливових чоловіків. Цей випадок спричинив масштабний скандал і викликав масові протести.

Минулого тижня суд засудив до довічного ув'язнення шістьох з 18 обвинувачених: Нафіса Чишті, Ікбала Бхата, Саліма Чишті, Саєда Джаміра Хуссейна, Насіма, також відомого як Тарзан, і Сухейла Гані.

Вони не зізналися у злочині, а їхні адвокати заявили, що оскаржуватимуть вирок у суді вищої інстанції.

А як щодо решти 12 обвинувачених?

Вісьмох із них засудили до довічного ув'язнення в 1998 році, але чотирьох виправдав суд вищої інстанції, а іншим скоротили вироки до 10 років.

З решти чотирьох один покінчив життя самогубством. Ще одного засудили довічно у 2007 році, але через шість років його виправдали. Одного засудили у незначній іншій справі, але пізніше виправдали, а один з обвинувачених досі переховується.

"Чи можна взагалі назвати це [вирок від 20 серпня] справедливістю? Вирок - це не справедливість", - каже Сантош Гупта, журналіст, який писав про цю справу та виступав як свідок обвинувачення.

Цю думку поділяє юристка Верховного суду Ребекка Джон, яка назвала це ще одним випадком того, коли "затримка правосуддя означає відмову у правосудді".

"Це вказує на проблему, яка виходить далеко за межі правової системи. Наше патріархальне суспільство поламане. Нам потрібна зміна мислення, але скільки часу це займе?", - питає вона.

Обвинувачені використовували свою владу та вплив, щоб обманювати, погрожувати та заманювати своїх жертв, твердить адвокат обвинувачення Вірендра Сінгх Ратор.

Вони робили компрометуючі фотографії та відео своїх жертв і використовували їх з метою шантажу, щоб змусити їх мовчати або залучали нових жертв, додав він.

"В одному випадку обвинувачені запросили знайомого чоловіка на вечірку і напоїли його. Вони зробили компрометуючі фотографії та погрожували оприлюднити їх, якщо він не приведе на зустріч своїх подруг, - каже адвокат. - Так вони постійно отримували жертв".

Обвинувачені також мали впливові політичні та соціальні зв’язки. Деякі з них були пов’язані з відомою даргою (мусульманською релігійною святинею) у місті.

"Вони пересувалися невеликим на той час містом на велосипедах і автомобілях, - каже Гупта. - Хтось боявся цих чоловіків, хтось хотів наблизитися до них, а хтось хотів бути схожим на них".

За його словами, саме їхня влада та зв’язки допомогли їм місяцями тримати справу в таємниці. Але були люди - зокрема працівники фотостудії, де вони друкували знімки, і навіть деякі поліцейські - які знали, що відбувається.

Одного разу деякі фотографії, зроблені обвинуваченим, потрапили до Гупти. Вони справили на нього жахливий ефект.

"Там були одні з найвпливовіших чоловіків міста, які робили жахливі речі з невинними молодими дівчатами – і цьому були докази. Але серйозної реакції з боку поліції чи громадськості не було", – каже він.

Гупта написав про це кілька репортажів, але жодному не вдалося привернути достатню увагу до справи.

Аж потім його газета "ухвалила сміливе рішення", каже він.

Вона опублікувала фото, на якому молода дівчина, оголена до пояса, була затиснута між двома чоловіками, які пестили її груди. Один із чоловіків посміхався на камеру. Обличчя дівчини було розмитим.

Це сколихнуло місто. Громадськість була обурена. Гнів поширився Раджастханом, як шалена пожежа.

"Нарешті з боку уряду були конкретні дії. Поліція зареєструвала справу про зґвалтування та шантаж проти обвинуваченого, і її передали до департаменту кримінальних розслідувань штату", - каже Ратор.

Ратор пояснює, що судовий розгляд тривав 32 роки через кілька факторів, зокрема поетапні арешти обвинувачених, передбачувану тактику затягування з боку захисту, недостатнє фінансування судового переслідування та проблеми в системі правосуддя.

Коли поліція висунула перші звинувачення в 1992 році, шістьох обвинувачених, яких засудили лише минулого тижня, не врахували, оскільки вони переховувалися.

Ратор вважає, що це була помилка, оскільки, коли поліція нарешті висунула звинувачення цим шістьом у 2002 році, вони все ще перебували в бігах. Двох із них заарештували в 2003 році, ще одного - в 2005, ще двох - у 2012, а останнього затримали у 2018 році.

Кожного разу, коли одного з обвинувачених заарештовували, судовий процес починався заново, захист знову викликав жертв і свідків для свідчень.

"Згідно із законом, обвинувачений має право бути присутнім у суді, коли свідки дають свідчення, а захист має право проводити їхній перехресний допит", - пояснює Ратор.

Це поставило жертв у жахливе становище і змусило знову і знову переживати свою травму.

Ратор пригадує, що часто жертви, яким уже було по 40-50, кричали на суддю, запитуючи, чому їх тягнуть до суду через стільки років після того, як їх зґвалтували.

З плином часу поліції також ставало важче знайти свідків.

"Багато хто не хотів, щоб їх пов’язували з цією справою, оскільки їхні життя перейшли до нового етапу", - каже Ратор.

"Навіть зараз один із обвинувачених переховується. Якщо його заарештують або якщо інші обвинувачені оскаржать вирок у суді вищої інстанції, то жертв і свідків знову викликатимуть для свідчень".

Сушма, яка була однією з трьох жертв, чиї свідчення зіграли ключову роль у засудженні шістьох обвинувачених, сказала, що вона вирішила розповісти ЗМІ про свої випробування.

"Я ніколи не змінювала свою історію. Я була молодою і невинною, коли ці люди зробили це зі мною. Це позбавило мене всього. Мені тепер нема чого втрачати", - каже вона.