Юніон Джек - бурхлива історія британського прапора

Протягом століть головний символ британської ідентичності означав різні речі для різних людей, і тепер він знову в новинах. Що розповідає його історія?

Прапор Союзу, який самі британці називають "Юніон Джек", символізує об'єднання Англії, Шотландії та Ірландії. І хоча йому вже багато століть, він рідко зникає з британських новин у наш час. Раніше його вивішували переважно на флагштоках офіційних будівель, але тепер його можна побачити на вікнах будинків, мостах автомагістралей та в інших громадських місцях.

Про його значення та символіку досі точаться гарячі дебати. Чи є дедалі більша публічна демонстрація британського прапора – та прапора Святого Георгія – патріотизмом чи провокацією?

Суперечка триває, але очевидно, що прапор Союзу означає дуже різні речі для різних людей у ​​різних контекстах.

Для одних це просто символ Великої Британії, для інших – емблема Імперії або тривожний звʼязок з радикальними правими силами.

Історик культури професор Нік Грум написав книгу про походження британського прапора - "Юніон Джек: історія британського прапора".

Він розповідає BBC: "У 1970-х роках ультраправа націоналістична партія Національний фронт намагалася привласнити британський прапор. Але також був Тім Брук-Тейлор з комедійної групи The Goodies, який носив жилети з британським прапором та панки, які різали прапор на шматки і перетворювали його на обʼєкт моди".

"Періодично прапор захоплює публічний простір, як було у 2007 році, коли Гордон Браун став прем'єр-міністром і у своєму першому зверненні до Палати громад рекомендував, щоб на урядових будівлях щодня вивішували британський прапор, щоб заохочувати почуття британської ідентичності".

Це прапор інклюзивності та різноманітності, майже як історія чи карта Британських островів. Кожен елемент мав піти на компроміс, щоб вписатися в інші, і він має дуже довгу та складну історію.

"Юніон Джек" складається з трьох компонентів. Червоний хрест Святого Георгія на білому тлі є символом Англії. Діагональний хрест Святого Андрія на синьому тлі - емблема Шотландії. Червоний діагональний хрест Святого Патріка на білому полі - прийшов з Ірландії.

Союз корон

Коли Яків VI Шотландський зійшов на англійський престол у 1603 році, він створив Союз корон, об'єднавши два королівства під одним монархом, але залишивши їх конституційно окремими.

Британські військово-морські судна повинні були вивішувати як червоний хрест Святого Георгія, так і синій хрест Святого Андрія.

Однак два прапори на одній щоглі означали, що відбувся морський бій, причому прапор переможця мав майоріти над прапором переможеного. Є припущення, що традиція приспускати прапор походить від ідеї, що над ним майорить невидимий прапор смерті.

Англійські кораблі вивішували хрест Святого Георгія зверху, а шотландські кораблі - хрест Святого Андрія.

Це навряд чи відповідало духу союзу, який король хотів заохочувати, тому він доручив графу Ноттінгемському подумати, як поєднати два прапори.

Граф, який також був лордом-адміралом, вирішив розмістити два прапори поруч. Однак, згідно з протоколами геральдики, прапор, який був ближче до флагштока, вважався важливішим, тому цей дизайн проблему не вирішив.

У 1606 році пішли на геніальний компроміс. Хрест Святого Георгія вирішили накласти на хрест Святого Андрія, але на "кантоні" – верхній частині прапора, найближчій до флагштока і, згідно з геральдикою, найважливішій – мали домінувати кольори Святого Андрія.

Новий "Прапор Союзу" мали піднімати на всіх торгових та королівських суднах.

Певний час незадоволені були як серед шотландців, так і англійців, які відчували, що їхня ідентичність перебуває під загрозою, і тому в дизайн вносили ще деякі зміни, але загалом він став основою сучасного прапора.

Коли в 1801 році прийняли Акт про союз з Ірландією, до прапору додали червоний хрест Святого Патріка, який проходив всередині хреста Святого Андрія.

Як пояснює історик Грем Стюарт у своїй книзі "Британія: 100 документів, які сформували націю": "Щоби ірландський хрест не перекрив шотландський, його зробили тоншим, а також перевернули у кожній половині".

Таким чином на частині, ближчій до флагштока, червона смуга розташована під білою, що символізує ієрархічний пріоритет Шотландії, а в протилежній від держалка частині – навпаки.

"Це також був спосіб пом'якшити національні почуття, оскільки ірландський хрест лежав над шотландським, це збалансували перевагою у престижнішій половині прапору", - пояснює Стюарт.

Такий прапор вперше підняли 1 січня 1801 року, коли виникло Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії. З моменту підписання англо-ірландського договору 1921 року червоний колір представляє Північну Ірландію.

Але чому на прапорі немає Уельсу, іншої нації, що входить до складу Сполученого Королівства (Англія, Шотландія, Уельс та Північна Ірландія)?

Тому що в 1283 році Едуард I завоював бунтівних валлійців. Щоб підкреслити своє верховенство, Едуард зробив свого сина принцом Уельським. Оскільки Уельс вважався князівством, а не окремим королівством, його також представляє хрест Святого Георгія.

У 1908 році в парламенті оголосили прапор Союзу національним. Поряд із зірками та смугами Сполучених Штатів, "Юніон Джек" є, мабуть, найвідомішим прапором у світі.

"Я думаю, що з точки зору віку, впливу та представництва в різних сферах "Юніон Джек" є абсолютно культовим", - каже Нік Грум.

Він зазначає, що прапор на відміну від багатьох інших легко впізнати лише за невеликою його частиною, або коли він зображений в інших кольорах чи чорно-білим.

Символ імперії

Хоча спочатку це був королівський прапор, "Юніон Джек" поступово став символом Британії, а потім і Обʼєднаного королівства.

Коли Британія як колоніальна держава досягла своїх найбільших розмірів, британський прапор, що майорів приблизно над чвертю населення світу та суші, став синонімом поневолення та експлуатації для народів, які прагнули незалежності.

Для багатьох британський прапор досі має асоціації з колоніалізмом, а також з роллю Британії у работоргівлі.

Протягом століть прапор був повторюваним мотивом у мистецтві. Його часто зображували на картинах з військовими чи морськими сюжетами, як-от "Смерть майора Пірсона" Джона Сінглтона Коплі.

Вона оспівує перемогу Британії у битві на острові Джерсі в Ла-Манше, який захопили французи. І виконувала завдання пропаганди, підвищуючи довіру до Британської імперії після того, як вона втратила свої американські колонії.

На картині Тернера "Трафальгарська битва" (1805) погляд привертає лише частково видимий, але безпомилково впізнаваний прапор Союзу на лівому передньому плані.

Цю картину також вважали потужною націоналістичною заявою, яка прославляє перевагу Британії на морі та її роль світової держави.

Але її також інтерпретують як антивоєнну та антиімперську. Мистецтвознавець Джонатан Джонс звертав увагу на "тривожне" зображенні людських страждань у центрі, і порівнювали величезний британський прапор з "саваном, який пливе над жахливими водами".

Але в останні роки британський прапор набув іншого значення для деяких громадян Великої Британії.

Авторка та критикиня Аріфа Акбар розповідає BBC: "Я народилася в Лондоні, але у людини пакистанського походження мої перші дитячі спогади про британський прапор тісно пов'язані з Національним фронтом та цілком реальним страхом перед зловживаннями чи нападами, який люди, схожі на мене, відчували у Британії в 1970-х та 80-х роках".

Націоналістичний рух привласнив британський прапор для своїх цілей, через це виникли огидні асоціації з насильством і расизмом", додає Акбар.

1990-ті роки ознаменувалися сплеском британської музики, моди та мистецтва, що збіглося з приходом до влади Нової Лейбористської партії у 1997 році.

Цю епоху називали Cool Britannia ("крута Британія"), утворивши каламбур від патріотичної пісні Rule Britannia ("Керуй Британія"). Британський прапор того часу став символом цього відродженого, оптимістичного образу Великої Британії на світовій арені.

Акбар каже: "З появою Нової Лейбористської партії та Cool Britannia відбувся зсув у моєму ставленні до прапора".

"Пам'ятаєте Spice Girls та ту сукню з британським прапором, яку вдягла Джері Голлівелл на вручення премії Brit Music Awards 1997 року?"

"Я почувалася спокійніше поруч із ним, - додає амбар. - Прапор позбувся своїх агресивно расистських асоціацій і, здавалося, представляв більш толерантний і менш ворожий патріотизм".

Вона також пригадує, як її деякі темношкірі друзі розмахували британським прапором.

"Я не думаю, що британський прапор є лише синонімом колоніалізму чи імперської історії. Прапор нації має багато різних значень, а не лише одне, і вони можуть змінюватися з часом".

Повторюваний мотив

Прапор також з'явився у творах сучасних митців, як-от британський поп-арт художник Пітер Блейк та художник-лауреат премії Тернера Кріс Офілі, чия робота Union Black переосмислює прапор у панафриканських кольорах - червоному, чорному та зеленому.

Бенксі використовував прапор у своїх сатиричних муралах.

А у 2019 році, коли британський репер Stormzy став першим темношкірим сольним артистом, який виступив хедлайнером на Гластонбері, він вийшов на сцену у виробі Бенксі. Це бронежилет від ножових порізів, прикрашений монохромним британським прапором.

Таким чином співак виступив проти соціальної несправедливості, расизму та нападів з ножами у Великій Британії. Можливо, це також було відповіддю на расистський вигук 1970-х років "У британському прапорі немає чорного". У 1987 році ця фраза стала назвою впливової книги Пола Гілроя.

Прапор протягом десятиліть використовували численні музичні виконавці, від The ​​Who та британського мод-руху в 1960-х роках до панків у 1970-х роках. Причому Sex Pistols, за іронією долі, зобразили прапор на своєму антимонархічному синглі God Save the Queen.

Дизайнер Александр Макквін створив фрак із зображенням британського прапора для Девіда Боуї, в якому співак виходив на сцену, а також зʼявився на обкладинці свого альбому 1997 року Earthling.

У розпал феномену Cool Britannia Петсі Кенсіт та Ліам Галлахер з'явилися на обкладинці журналу Vanity Fair - пара лежала на подушках із зображенням британського прапора.

У 2012 році на церемонії відкриття Олімпіади в Лондоні актор, який зображував королеву Єлизавети II виплив на стадіон на парашуті з британським прапором – момент гумористичного, але водночас ніжного патріотизму.

Акбар хвилюється, що сьогодні британський прапор може знову набути негативних конотацій.

"На жаль, знову ж таки, зі зростанням ненависті проти мігрантів та расизму прапор, здається, знову потрапляє до рук ненависників", - каже вона.

Але він також залишається міцним символом національної гордості для багатьох людей по всій країні.

Нік Грум каже: "Дитина, яка розмахує пластиковим британським прапором на сільському ярмарку, робить стільки ж для повернення прапора в громаду, скільки й будь-яка заява політика. Це прапор народу".