Дивовижна історія ведмедя, який був рядовим польської армії

У 1943 році другий корпус польської армії взяв до себе ведмедя, чию матір застрелили мисливці. Тварину назвали Войтек, і він був відомий своєю любов’ю до пива, сигарет і боксу.

Сирійський бурий ведмідь подорожував з ними з Близького Сходу до Італії. Солдати союзників розповідали про свій шок, коли вони бачили Войтека, що несе артилерійські снаряди під час битви за Монте-Кассіно.

Письменник Алан Поллок написав про нього дитячу книгу про дружбу та мужність під назвою "Ведмідь, який пішов на війну". Тепер у театрі Олбані в Ковентрі за нею поставили п'єсу.

Одним із солдатів на війні разом із Войтеком був Анджей Гасіор. ВВС поспілкувалася з його донькою Сью Батлер.

"Тато казав, що він був символом, який об'єднував солдатів. Він був не просто ведмедем - він був один з них", - розповіла вона.

Як і багато ветеранів, капрал Анджей Гасіор мало розповідав про війну, коли вона росла, каже Сью, яка мешкає у Солігаллі в Англії.

"Коли він почав розповідати мені про цього солдата, який насправді був ведмедем, я йому спочатку не повірила. Я думала, що він з мене кепкує", - каже вона.

"Але у місцевому польському клубі його друг приніс мені показати фотографію Войтека", - додає Сью.

Її батько потрапив у сибірський трудовий табір у віці 16 років - його спіймали під час перетину польського кордону, коли він їхав торгувати черевиками та продуктами.

Там він захворів і згодом розповідав, що війна врятувала йому життя, оскільки вторгнення до Польщі спонукало Радянський Союз відпустити поляків.

Саме тоді він приєднався до Польської вільної армії, як він її називав, і під час перебування на Близькому Сході познайомився з Войтеком.

Войтек був відомий тим, що любив пиво та сигарети - але правда, можливо, була трохи прозаїчнішою.

За словами Сью, він дуже полюбляв фініки, які її батько носив у верхній кишені, щоб його частувати.

"Коли тато проходив повз, Войтек знав, що може щось отримати, і йшов прямо до нього", - каже вона.

"Він розповів мені, що інші солдати влаштовували боротьбу з ведмедем, і хоча іноді бачили, як Войтек п’є пиво з пляшки, мій тато казав, що пиво було надто цінним і часто це була просто вода", - згадує Сью.

Він також просив сигарети, які потім з’їдав.

Сью також розповіла, що солдати дуже захищали свого колегу, який чудово підвищував їхній моральний дух.

"Він був ведмедем, що покинув дім, і вони були людьми, що покинули дім, і він, і вони були без родин", - каже вона.

Войтек був "дуже кумедним і досить пустотливим" і думав, що він - один із них, додає Сью.

"Вони всі вийшли [з Сибіру] виснаженими, і їх так довго гнобила російська держава, аж тут у їхньому житті раптом з’являється цей ведмідь, у якого немає мами", - каже вона.

Коли польські війська перекинули в Європу, єдиним способом взяти ведмедя з собою було "мобілізувати".

Тож він отримав ім’я, звання та номер і взяв участь в Італійській кампанії.

В одному інтерв’ю британський ветеран розповідав, як він був здивований, побачивши 1,80-метрового ведмедя, який ніс снаряди під час битви за Монте-Кассіно.

Зображення Войтека, що несе снаряд, стало їхньою емблемою.

Сью Батлер розповіла, що її батько згадував, як Войтек "підтримував їх" під час тієї битви.

"Він явно боявся вибухів, але звик до них і перевозив артилерійські снаряди у великих ящиках",- каже вона.

"Розридався, як дитина"

Коли польських солдатів демобілізували, Войтек жив у Бервікширі в Шотландії, а потім його відвезли в Единбурзький зоопарк, де він зрештою помер у 1963 році.

Капрал Гасіор поїхав до Англії, спочатку працював на вугільній шахті в Престоні, а потім приєднався до цирку й опинився у Вест-Мідлендсі.

Він одружився з Джоанною О'Коннел, працівницею їдальні, яку він зустрів на аеродромі Гейдон у Ворікширі, і згодом пара оселилася в Бірмінгемі.

Сью розповіла, що її батько поїхав відвідати Войтека в Единбурзі перед тим, як переїхати на південь.

"Польських чоловіків його епохи вчили не плакати, оскільки це вважалося ознакою слабкості, - каже вона. - Але він казав мені, що коли побачив Войтека в зоопарку, то розридався, як дитина".

Драматург Поллок каже, що йому про цю історію розповіла 90-річна жінка, коли він проводив дослідження у Польському клубі Ковентрі.

"Мені довелося її зупинити і сказати: "Вибачте, ви можете повторити ще раз? Ведмідь був рядовим у польській армії?", - каже він.

"Вона розповіла мені історію, і відтоді вона мене захопила. Я миттєво зрозумів, що хочу про це написати", - додає Поллок.

За його словами, багато солдатів після війни оселилися у Великій Британії.

"Вони думали, що після перемоги вони зможуть повернутися додому, але, звісно, Польща була окупована Радянським Союзом, і вони ніколи не змогли повернутися", - каже він.

"Більшість із них покинули домівки в 1939 чи 1940 році, і багато з них більше ніколи не бачили ані свого дому, ані своїх сімей", - додає письменник.

Сью Батлер каже, що почула про нову театральну постановку від своєї невістки Джулії, яка працює в театрі.

"Джулія розповіла про це моєму синові Тому, і він сказав: “Я абсолютно впевнений, що мій дідусь знав того ведмедя”. Але я думаю, що вона спочатку йому не повірила", - каже Сью.

Її батько дожив до 92 років і помер у 2014 році.

"Мій тато - мій герой. Він був дивовижною людиною, і я дуже пишаюся тим, що я його дочка", - додає вона.