Далекобійні дрони та їхні дешеві вбивці: як Україна змінює оборонну індустрію

На майданчику біля самого входу до авіасалону Фарнборо стоїть старий морський гелікоптер Sea King із макетами невеликих дронів-перехоплювачів, схожих на ті, якими в Україні збивають російські далекобійні дрони. Це дивне поєднання доволі яскраво ілюструє непросту ситуацію, в якій опинилися європейські країни: загроза ударів безпілотників застала їх зненацька, і вирішення цієї проблеми доводиться шукати буквально "нашвидкуруч".

Британський авіасалон, який ще донедавна був переважно мирним майданчиком для цивільної авіації, стрімко мілітаризується. Це помітно як на стендах, так і на відкритих експозиціях, де кількість цивільних авіалайнерів суттєво зменшилася.

Ще одна відмінність: цього року одним із найпомітніших національних учасників авіасалону стала Україна. Її експозиція займає половину цілого павільйону.

Однак вплив України значно ширший: з нею повʼязана майже половина компаній з інших країн, що займаються авіаційним озброєнням, безпілотними системами та іншою військовою тематикою.

Ці зміни пов'язані одразу з кількома геополітичними процесами. По-перше, війна в Україні дедалі більше переходить у площину ударів далекобійними безпілотниками. І Київ, і Москва вдосконалюють як свої ударні можливості, так і засоби протидії таким атакам.

По-друге, у Європі багато країн – насамперед держави Балтії та Польща – побоюються, що Росія може розпочати війну проти них, у якій одним із ключових інструментів стануть саме далекобійні дрони.

Європейці також шукають способи захисту від таких загроз. Гелікоптер на авіасалоні у Фарнборо радше є символом цього процесу, адже він не відображає всього спектра новітніх систем ППО, представлених на виставці.

Нарешті, третій чинник – президент США Дональд Трамп. Один із принципів його зовнішньої політики полягає в тому, щоб спонукати Європу взяти на себе більшу відповідальність за безпеку власного континенту.

Не можна сказати, що цей шлях був для нього безперешкодним, однак він усе ж домігся того, що європейські країни почали витрачати більше коштів на оборону, інвестуючи у власні розробки.

Головним учасником усіх цих процесів є Україна. Вона активно розробляє власне озброєння та тісно співпрацює з європейськими країнами, допомагаючи створювати системи, які одразу проходять випробування у бойових умовах.

Таким чином, Україна, яка й надалі значною мірою залежить від європейської фінансової та технологічної допомоги, водночас стає важливим джерелом військових технологій. У Європі таку підтримку часто називають інвестицією у безпеку.

Українська експозиція

Україна представила на авіасалоні у Фарнборо як ударні безпілотні системи великої дальності, так і дрони-перехоплювачі.

"Укроборонпром" привіз до Великої Британії три безпілотники: реактивні "Пекло" та "Паляниця", які цілком можна назвати крилатими ракетами, а також гвинтовий дрон "Лютий".

Ці безпілотники Україна вже давно використовує для ударів по території Росії. "Лютий" є одним із постійних учасників таких атак.

Його дальність польоту дає змогу, ймовірно, у спеціальному оснащенні долати понад 2500 кілометрів – приблизно таку відстань ці дрони подолали на початку липня під час атаки на Омський НПЗ.

На авіасалоні у Фарнборо українська сторона представила нову версію "Лютого", оснащену чотирма авіаційними ракетами "Катран". Ними можна уражати наземні цілі, хоча потужність таких боєприпасів є недостатньою для завдання значної шкоди.

Представник компанії розповів, що ці ракети можна використовувати як хибні цілі.

"Ці ракети можна застосовувати як приманки – запускати чотири реактивні цілі. На радарах не видно чітко, що саме летить, тому противник намагається збивати їх своїми ракетами. У цей час утворюється вікно можливостей для інших дронів, які можуть проникнути до цілі та завдати вогневого ураження", – розповів представник "Укроборонпрому", який побажав залишитися анонімним.

Він також зазначив, що такі приманки є ефективними з погляду співвідношення вартості до ціни ракети-перехоплювача, яка в цьому випадку коштує значно дорожче.

На сусідньому стенді компанія SkyFall представила новий дрон-перехоплювач серії P1-SUN – JetKiller. Це нова розробка, спеціально створена для перехоплення реактивних далекобійних безпілотників, які російська сторона дедалі частіше використовує під час ударів. Вони летять із більшою швидкістю, що знижує шанси мобільних вогневих груп на їх перехоплення.

"Ми розуміємо, що так само, як ми постійно впроваджуємо нові технології, нові концепції та нові модифікації дронів, це роблять і росіяни. Ми постійно адаптуємося так само, як адаптуються вони", – розповів BBC представник компанії SkyFall.

"Зараз ми спостерігаємо певну тенденцію. Загальна кількість ударів знижується, натомість кількість реактивних "Шахедів" зростає. Звичайні "Шахеди" працюють на бензинових двигунах. Їх використовують як аналог далекобійної артилерії поблизу лінії фронту. Водночас реактивні дрони запускають переважно для ударів углиб країни. Саме тому ми вирішили створювати P1-SUN JetKiller, щоб ефективно протидіяти таким реактивним засобам ураження", – пояснює він.

За його словами, SkyFall працює над створенням систем із використанням штучного інтелекту, а також над технологіями, які дадуть змогу дронам-перехоплювачам діяти у складі "рою" – групи безпілотників, об'єднаних в єдину мережу та здатних до спільних дій.

Дешевизна як зброя

Гелікоптер Sea King на відкритому майданчику оснащений макетами дронів, схожих на ранні моделі P1-SUN. Вони призначені для перехоплення звичайних "Шахедів".

Таке рішення цілком може виявитися ефективним. Водночас сам Sea King, імовірно, тут слугує радше прикладом розв'язання цієї проблеми.

Перетворювати на мисливця за безпілотниками саме амфібійний гелікоптер, який може успішно виконувати рятувальні операції на морі, зовсім не обов'язково.

Перехоплення дронів за допомогою авіації – не нова ідея. Вертольоти та легкі літаки збивають безпілотники як у Росії, так і в Україні. Як розповів представник SkyFall, компанія також використовувала авіаційні платформи для запуску своїх дронів, що дозволяє збільшити радіус їхньої дії.

Водночас у такій комбінації надзвичайно важливо, щоб носій залишався недорогим. Для цього може підійти не лише старий Sea King, а й багато інших гелікоптерів або літаків.

Саме така дешеви́зна допомагає скоротити розрив між вартістю безпілотника та засобу його перехоплення – розрив, який сам по собі завдає шкоди стороні, що обороняється, незалежно від руйнувань на землі.

Ця проблема може мати багато рішень. Наприклад, міжнародний концерн MBDA привіз до Фарнборо нову зенітну ракету, головною заявленою перевагою якої є простота та невисока вартість. Точну ціну поки що не розкривають, однак сам підхід є незвичним для компанії, відомої своїми високотехнологічними та далеко не дешевими розробками.

Ракета отримала назву Counter Mass Interceptor. Вона буде оснащена головкою самонаведення за тепловим випромінюванням.

В інтерв'ю агентству Reuters представники MBDA повідомили, що вже розробляють схему майбутнього виробництва ракети з розрахунком на максимально масовий випуск на наявних виробничих лініях корпорації або її партнерів. Перша версія перехоплювача має з'явитися вже у 2028 році.

Швидкість розробки, масовість виробництва та низька вартість є одними з ключових складових цього проєкту.

Ще одна система, вперше представлена у Фарнборо, також вирізняється насамперед своєю ціною.

Американська корпорація Lockheed Martin показала нову ракету для комплексу Patriot – PAC-3 Adapted Capability Effector (ACE).

Щоправда, ракети PAC-3 призначені для перехоплення балістичних ракет, а не безпілотників. Це кінетичні боєприпаси, які уражають ціль прямим влучанням.

Компанія заявила, що вартість нової ракети становитиме менш ніж половину ціни перехоплювачів PAC-3 Missile Segment Enhancement (MSE), які виробляються нині та, за даними Reuters, коштують близько 4 мільйонів доларів за одиницю.

Балістична загроза

Протидія балістичним ракетам є не менш важливим завданням.

Ці ракети продемонстрували свою ефективність як в Україні, де Росія останніми тижнями збільшує їхню кількість у складі кожного удару, так і під час війни США та Ізраїлю проти Ірану.

Йдеться про ракети різних класів – від оперативно-тактичних до ракет середньої дальності, таких як російський "Орешник".

Балістичні ракети досить складно перехоплювати, оскільки на завершальному етапі польоту вони стрімко падають до цілі, розганяючись до дуже високих швидкостей.

Перехоплювати такі цілі на Заході нині здатна незначна кількість систем, найвідомішою з яких є американський Patriot. Однак ракети для нього надто дорогі, їх виробляють у недостатніх обсягах, а участь США – головного виробника цих систем – у війні проти Ірану обмежує можливості постачання до інших країн, зокрема й до України.

У відповідь на цей виклик у Європі було створено "Антибалістичну коаліцію" – об'єднання кількох великих оборонних компаній для розробки нового перехоплювача балістичних ракет.

До коаліції увійшли провідні виробники озброєнь, зокрема Thales, Diehl, Saab, Leonardo, MBDA, Safran, а також нідерландська компанія Destinus (її заснували російський підприємець Михайло Кокорич та український політик, колишній міністр фінансів і секретар РНБО Олександр Данилюк).

Спочатку Destinus займалася розробкою лише гіперзвукових апаратів, але тепер бере участь і в створенні перехоплювача, який, як розповів BBC Олександр Данилюк, має бути не менш ефективним, ніж PAC-3.

"Треба сказати, що зараз перехоплювача такого класу в Європі просто не існує. Тому головне – створити його швидко, щоб він виконав свої завдання, і, звичайно, знизити його вартість. І ми будемо знижувати ціну. Але найважливіше – це терміни. Тому що загроза з боку Росії справді існує, і всі це відчувають", – каже Данилюк.

"Ми розуміємо, що за рік такого не зробиш (...). Але досвід компанії дозволяє рухатися вперед. Ми зробимо це настільки швидко, наскільки це можливо", – додає він.

Вплив війни

Пряма участь України або очевидний вплив досвіду війни добре помітні в багатьох проєктах.

Як розповів BBC співробітник однієї з українських оборонних компаній, який побажав залишитися анонімним, українські розробники досить гнучко підходять до впровадження інновацій під час війни. Вони швидко адаптуються до нових викликів і в найкоротші терміни вносять зміни до конструкції своїх систем.

Водночас росіянам вдається швидко налагоджувати масове виробництво: щойно вони отримують зразок нового українського озброєння, одразу намагаються розгорнути його випуск у великих масштабах.

У Європі та США, очевидно, розуміють цю особливість Росії, тому під час спілкування з представниками різних компаній запуск масового виробництва часто називають однією з найважливіших цілей програм розробки.

Повномасштабна війна, яку Росія розв'язала у 2022 році, прискорює розвиток військових технологій, і це особливо добре видно на оборонних виставках.