У віці 100 років помер Джиммі Картер: президент США, якому не щастило

У віці 100 років помер 39-й президент США Джеймс Ерл Картер, підтвердив заснований ним центр. Він увійшов в історію, крім іншого, як перший державний діяч, який попросив називати його фамільярним скороченим ім'ям.

"Я простий фермер, мені так звичніше", - відповідав він журналістам.

Мода прижилася, у всякому разі, в англосаксонському світі.

Джимі Картер прожив довше, ніж будь-який президент в історії, і мав найдовший шлюб – 77 років з Розалін, яка померла в листопаді 2023 року.

Демократ обіймав посаду президента з 1977 по 1981 рік, період, охоплений економічною та дипломатичною кризами.

Він залишив Білий дім із низьким рейтингом схвалення, але його репутацію за десятки років відновили ​​завдяки гуманітарній діяльності, яка принесла йому Нобелівську премію миру.

"Хлопець із глибинки"

Середньостатистичний американський виборець не любить усього, пов'язаного з колективним "Вашингтоном". Після вотергейтського скандалу ці почуття посилилися.

Картер сповна використав образ ідеаліста-провінціала, який не знає і знати не бажає столичних звичаїв і реальної політики. Головним гаслом його кампанії було: "Я вам ніколи не збрешу!".

Насправді він не був простий: мав два престижні дипломи, Технологічного інституту штату Джорджія і Військово-морської академії в Аннаполісі, на початку 1950-х років служив на перших атомних субмаринах, а сільським господарством зайнявся, бо успадкував сімейний бізнес.

Причому те, що політтехнологи Картера називали "фермою", було великим індустріалізованим підприємством із виробництва арахісу (американці люблять арахісове масло, яке більшість іноземців вважають несмачним).

Двічі, в 1962 і 1964 роках, Картер обирався в сенат Джорджії, в 1970 році став губернатором цього південного штату.

Під час Громадянської війни Джорджія входила в рабовласницьку Конфедерацію. Картер створив собі імідж представника "Нового Півдня", що рішуче порвав із минулим.

На виборах 1976 року він запросив у віцепрезиденти ліберала з півночі Волтера Мондейла і заручився підтримкою видатних діячів руху за права чорних американців. Президентську присягу він склав 20 січня 1977 року.

Смуга невезіння

Після перемоги на виборах Картер амністував ухильників від війни у ​​В'єтнамі, ввів у свою адміністрацію жінок і представників нацменшин, їздив у глибинку більше, ніж будь-хто з його попередників, і регулярно відповідав на запитання американців у радіопрограмі "Запитай президента Картера".

Великим зовнішньополітичним досягненням стало укладення за його посередництвом Кемп-Девідської угоди 1978 року між Ізраїлем і Єгиптом, що й донині багато в чому визначає геополітичну архітектуру Близького Сходу.

Однак у цілому правління Картера увійшло в історію як невдале. Важко назвати іншого американського президента, якого би так переслідувала лиха доля.

На другу половину 1970-х років припав історичний пік падіння цін на нафту. В результаті передвиборчі обіцянки знизити безробіття до 4,5%, а інфляцію до 4% на рік залишилися невиконаними. Більше за те, ситуація різко погіршилася.

Під час президентської кампанії 1980 року кандидат-республіканець Рональд Рейган назвав стан американської економіки депресією. Картер вступив із суперником у заочну схоластичну суперечку, доводячи, що в країні не депресія, а всього лише рецесія.

Рейган відповів убивчим жартом: "Рецесія - це коли роботу втрачає ваш сусід, депресія - коли роботу втрачаєте ви, а оздоровлення - коли роботу втрачає Джиммі Картер!"

Нечуване приниження

Другим непоправним ударом по престижу президента напередодні виборів стала епопея з американськими заручниками в Тегерані.

4 листопада 1979 року група осіб, що іменували себе "студентами - послідовниками курсу імама" увірвалася в посольство США і захопила 66 дипломатів, висунувши вимогу видати на розправу колишнього шаха Резу Пехлеві, що лікувався від раку в нью-йоркській клініці.

14 людей - жінок, афроамериканців та одного серйозно хворого співробітника - відпустили, а 52 заручники залишалися в неволі 444 дні. Бородаті молоді люди з "калашниковими" позували перед телекамерами і глумилися над безсиллям Америки.

Такого приниження США не відчували від часів Перл-Гарбора. Але тоді було негайно завдано удару у відповідь, а адміністрація Картера демонструвала розгубленість і безпорадність.

Операція з порятунку заручників під кодовою назвою "Орлиний кіготь" 24 квітня 1980 року провалилася, до пуття не розпочавшись. Один із вертольотів, із яких спецназівці мали десантуватися на будівлю посольства, на імпровізованому аеродромі в іранській пустелі зіткнувся з літаком-заправником. Загинули вісім військовослужбовців.

Поцілунок Брежнєва

Відносини з Москвою у Картера теж не склалися, хоча в ході передвиборчої кампанії і на початку президентського терміну він заявляв про прихильність розрядці і контролю над озброєннями.

Картер проголосив головною метою американської зовнішньої політики захист прав людини в усьому світі, що радянському керівництву, зрозуміло, не сподобалося.

Практично одночасно з приходом Картера в Білий дім різко похитнулося здоров'я Леоніда Брежнєва, і міжнародні справи опинилися в руках консервативної трійки Андропов-Устинов-Громико.

СРСР і Куба здійснили збройне втручання в Анголі, Мозамбіку і Ефіопії; в липні 1979 року в Нікарагуа захопили владу пов'язані з Москвою і Гаваною сандіністи.

До середини 1979 року після семи років переговорів вдалося погодити Договір ССО-2. 18 червня Брежнєв і Картер у перший та останній раз зустрілися у Відні, щоб урочисто підписати його. Наступний саміт відбудеться лише в жовтні 1986 року в Рейк'явіку між Рейганом і Горбачовим.

За протоколом була черга Брежнєва відвідати США, але радянські дипломати конфіденційно пояснили колегам, що летіти через океан радянському лідеру небажано за медичними рекомендаціями.

На підсумковій пресконференції представник СРСР Леонід Замятін втомився викручуватися, відповідаючи на шквал питань західних журналістів про здоров'я Брежнєва.

Тоді піднявся відомий радянський міжнародник Мелор Стуруа і поцікавився у прессекретаря Білого дому Джоді Павелла політичним здоров'ям пана Картера. Опитування показували різке падіння рейтингу президента, який за півтора року до закінчення терміну вже розглядався багатьма як "кульгава качка".

"Політичне здоров'я Картера таке ж, як здоров'я Брежнєва", - відповів Пауелл.

Багато хто в США вважав умови ССО-2 капітулянтськими. Напередодні зустрічі синоптики обіцяли погану погоду, але Картер заявив помічникам, що краще промокне до нитки, ніж вийде з літака під парасолькою. Як відомо, Невілл Чемберлен, прилетівши з Мюнхенської конференції, спустився по трапу з величезною чорною парасолькою в руках.

За кілька хвилин до початку церемонії підписання Устинов і Громико посперечалися, чи стане Брежнєв, за своїм звичаєм, цілуватися з Картером.

"Не буде, нема з чого цілуватися", - заявив міністр оборони.

"Не впевнений", - заперечив Громико.

Поцілунок відбувся. Але менш ніж через пів року СРСР ввів війська до Афганістану, через два тижні західні країни з ініціативи Картера оголосили про санкції і бойкот Московської олімпіади, і відносини остаточно зіпсувалися.

Осінь патріарха

Попервах експрезидент вів приватне життя, викладаючи в університеті столиці Джорджії Атланти, але на восьмому десятку років активно зайнявся миротворством і благодійністю, увійшовши у створену з ініціативи Нельсона Мандели "групу старійшин" - клуб колишніх глав держав.

У 2002 році за сукупність заслуг його нагородили Нобелівською премією миру.

У серпні 2010 року він прилетів із приватним візитом до Пхеньяна і повернув на батьківщину заарештованого владою КНДР американського громадянина Айджалона Гомеса.

Останню міжнародну місію Картер зробив у листопаді 2013 року в ролі спостерігача на перших парламентських виборах у Непалі.

Після початку російських бомбардувань Сирії він надіслав у подарунок Володимиру Путіну видану в США відкритим тиражем карту з позначенням позицій угруповання "Ісламська держава".

МЗС РФ вирішив не помічати сарказму і назвав це "об'єднанням зусиль у боротьбі з тероризмом і турботою про долю сирійського народу".

У серпні 2015 року Картеру видалили пухлину печінки. У грудні на зборах громади баптистів, членом якої він був, експрезидент оголосив про свою перемогу над раком.

Картер - шостий президент США, що переступив 90-річний рубіж. Йому також належить рекорд тривалості життя в якості експрезидента - єдиний дожив до 100 років.

Останні 20 місяців він провів у хоспісі у своєму рідному штаті Джорджія. Перед виборами у листопаді він, за словами онука, планував голосувати за Камалу Гарріс.

У Картера залишилося четверо дітей, 11 онуків і 14 правнуків.

Його дружина Розалін, з якою він прожив у шлюбі 77 років, померла в листопаді 2023 року.