Чи безпечно купатися у річках і озерах у спеку

Плавання в річках і озерах популярна розвага влітку, але сильні дощі, переповнення каналізаційних систем і стік добрив із ферм можуть призводити до спалахів захворювань. Як визначити, коли ризики для здоров'я найвищі?

У спекотну суботу, коли сонце випалює все навколо, біля спуску до води в Лондоні вишикувалася черга плавців. На них халати, у руках світяться телефони. Додаток про якість води показує помаранчеве попередження для Темзи в районі столиці.

Дехто знизує плечима, відкладає телефони й заходить у воду попри очікуваний скид стічних вод, жартуючи, що отримають "трохи вітаміну S" (sewage англійською "стічні води").

Інші, обережніші, зупиняються. Вони принюхуються до річки, згадують про шторм, який накрив місто напередодні, і вирішують цього разу не купатися.

Плавання у відкритих водоймах за останнє десятиліття стало дуже популярним від Великої Британії та США до Австралії і завжди було таким влітку в Україні.

Дослідження свідчать, що перебування у природній воді або біля неї пов'язане з кращим психічним здоров'ям і нижчим рівнем стресу.

Але водночас органи охорони здоров'я регулярно попереджають про ризики забруднення та хвороб, які можуть ховатися в озерах і річках. Тож купання у природних водоймах має і потенційні небезпеки.

Наскільки насправді безпечне плавання в озері, ставку чи річці? І чи можна самостійно оцінити, коли краще не заходити у воду?

Стічні води, щури й токсичні водорості

Майже два століття тому спекотна погода у поєднанні із серйозно забрудненою Темзою спричинила такі нестерпні запахи, що цей період отримав назву "Великий сморід". Обурення громадськості через запах призвело до реформ, зокрема створення нової каналізаційної системи Лондона.

Сьогодні річка заповнена яскравими плавучими буями та плавцями у шапочках.

Подібну картину можна побачити вздовж відновлених річок - від Сени до Дунаю та Гудзону. У Базелі в Швейцарії, деякі компанії навіть дарують новим працівникам wickelfisch - сумку для зберігання особистих речей сухими під час плавання.

Річки, які колись сприймалися як відкриті каналізаційні канали, дедалі частіше вважають чистими та придатними для купання.

Париж інвестував близько 1,4 млрд євро в очищення Сени, зокрема побудувавши величезний підземний резервуар біля Аустерліца, який може вмістити близько 50 тисяч кубометрів води - приблизно об'єм 20 олімпійських басейнів - щоб утримувати дощову воду, а не скидати її одразу в річку.

Тим часом лондонська система Tideway - 25-кілометровий тунель уздовж Темзи - може зберігати близько 1,6 млн кубометрів суміші стічних вод і дощової води перед її очищенням. Уряди все частіше визначають нові офіційні місця для купання.

Однак одна літня злива може звести нанівець тижні хороших результатів перевірок, адже якість води часто різко погіршується через погодні явища.

У США стік дощової води та переповнення каналізаційних систем є одними з головних джерел забруднення, через які влада попереджає людей про небезпеку або закриває пляжі біля озер і узбережжя.

"Після сильних дощів і штормів міські річки зазвичай стають небезпечними для купання з погляду мікробіології щонайменше на 24–72 години", - каже Ізабель Дутерело Солер, старша викладачка мікробіології Шеффілдського університету у Великій Британії.

Основна причина - переливи каналізації, стік із поверхні землі та підняті з дна відкладення, додає дослідниця.

"Коли випадає надто багато дощу, ці системи можуть перевантажитися", - додає вона. У таких випадках водоканали скидають воду, забруднену стічними водами, безпосередньо в річки, щоб запобігти її потраплянню назад у будинки або перевантаженню очисних споруд.

Такі місця скиду називають - комбінованими каналізаційними переливами. Це отвори або системи, через які суміш дощової та стічної води потрапляє у водойми під час надмірних опадів.

Серед любителів плавання у відкритій воді зафіксували значні спалахи інфекційних захворювань, причому ризик пов'язаний із ковтанням річкової води.

Навіть коли регулярні перевірки якості води не викликають занепокоєння, купання в річці може спричинити серйозне захворювання - залежно від умов саме в цей день.

Дослідження про вплив плавання у відкритих водоймах на здоров'я показують стабільну закономірність: що більше контакту людина має з водою (особливо якщо вона її ковтає), то вищий ризик шлунково-кишкових захворювань.

Найпомітніше зростання ризиків спостерігають у таких видах активності, як серфінг, коустеринг (спортивне пересування вздовж морського узбережжя з плаванням, лазінням і стрибками у воду) та екстремальний каякінг.

Діти зазвичай мають вищий ризик, ніж дорослі, частково тому, що під час плавання вони частіше ковтають воду.

Більшість таких захворювань - це короткочасні епізоди діареї або спазми в животі. Але іноді збудники можуть бути значно небезпечнішими.

Лептоспіроз - бактеріальне захворювання, яке передається через сечу гризунів і сільськогосподарських тварин, - може призвести до відмови органів і смерті.

У країнах із помірним кліматом це захворювання залишається рідкісним, але, наприклад, у Великій Британії були спалахи серед триатлетів, які плавали у відкритій воді під час змагань.

Органи охорони здоров'я радять:

Повільні або теплі ділянки річок також можуть сприяти розмноженню ціанобактерій, які часто називають синьо-зеленими водоростями. Вони можуть виділяти токсини, що подразнюють шкіру й очі, а в рідкісних випадках - впливають на печінку або нервову систему людини.

Ознаки небезпеки

Запобіжні рекомендації прості: не купайтеся, якщо вода має помітні ознаки "цвітіння" - вона каламутна, непрозора, зеленого, синьо-зеленого або "горохово-зеленого" кольору, виглядає так, ніби у ній розмішали зелену фарбу, або якщо на поверхні плавають грудки, смуги, плівка чи піна вздовж берегів або на поверхні води.

Саме помітна плівка на поверхні найчастіше може свідчити про потенційно небезпечний рівень токсинів.

Також безпечніше відмовитися від купання протягом кількох днів після шторму або сильних дощів.

Варто перевірити воду на ознаки цвітіння, коричневий стік із ґрунту, стічні води або запах хімікатів. Ще одна ознака того, що в воду краще не заходити, - мертва риба.

Інший ризик, пов'язаний із запливами та іншими видами активності в природній воді, - антибіотикорезистентність (стійкість бактерій до антибіотиків).

Дослідження показують, що люди, які регулярно займаються серфінгом, значно частіше, ніж інші, мають у кишківнику бактерії Escherichia coli (кишкову паличку), стійкі до антибіотиків. Такі "супербактерії" є не лише в морях, а й у річках.

"Стійкі до антибіотиків бактерії є в річках. Вони можуть потрапити туди з таких джерел забруднення, як очисні споруди", - каже Ізобель Стентон, мікробіологиня з Британського центру екології та гідрології.

Ця стійкість до антибіотиків, додає Ізабель Дутерело Солер, ускладнює лікування будь-яких інфекцій, якщо людина ними заразиться.

Тести не показують усієї картини

Багато плавців припускають, що офіційні перевірки якості води виявляють більшість ризиків. Але насправді все складніше - особливо коли йдеться про річки.

Відповідно до європейських правил якості води для купання, у спеціально визначених місцях регулярно перевіряють два основні показники фекального забруднення: кишкову паличку (E. coli) та кишкові ентерококи.

В Англії Агентство з охорони довкілля зазвичай бере близько 20 зразків за сезон у кожному такому місці. Оцінки якості води - "відмінна, "добра", "достатня" або "погана" - базуються не на одному вимірюванні, а на даних за попередні чотири роки.

У США ситуація схожа, хоча правила відрізняються залежно від штату.

Федеральні рекомендації також зосереджені на тих самих показниках фекального забруднення - E. coli (переважно для прісної води) та ентерококах (особливо для морської води), а не на регулярному тестуванні всіх можливих збудників.

Багато пляжів на узбережжі США та біля Великих озер контролюють якість води, але частота перевірок залежить від конкретного місця (часто це раз на тиждень, іноді частіше).

Водночас отримання результатів зазвичай займає 24-48 годин, тому попередження для людей можуть з'явитися вже після того, як вони встигли поплавати. Існують швидші методи виявлення на основі ДНК, але їх використовують не всюди.

По суті, сучасна система моніторингу створена для відстеження довгострокових тенденцій і найкраще працює у стабільніших прибережних місцях. Вона менш корисна для швидких рішень - наприклад, чи безпечно купатися в річці вранці після сильної зливи, - тому що короткочасні сплески забруднення можуть залишитися непоміченими під час планових перевірок.

Оскільки забруднення дуже залежить від погоди, навіть офіційно дозволене для купання місце іноді може бути небезпечним.

Сильні дощі часто піднімають із ґрунту стічні води та сільськогосподарські відходи, а також перевантажують каналізаційні системи, що призводить до різкого погіршення якості води.

Загалом внутрішні водойми - річки, ставки й озера - за якістю води часто поступаються морським узбережжям, оскільки вони більше контактують із забрудненнями з суші, а вода там не розбавляє їх так ефективно, як море.

У сільськогосподарських районах сильні дощі змивають із полів гній і ґрунт у річки, що спричиняє короткочасні сплески кількості бактерій - показників фекального забруднення - і додає поживні речовини, які сприяють розмноженню водоростей та ціанобактерій.

Якщо коротко, попередження допомагають, але вони не замінюють власної оцінки ситуації - варто враховувати стан води, погоду та те, хто саме збирається плавати.

Відмова від купання протягом кількох днів після шторму або сильних дощів може бути безпечнішим вибором.

Слід також звертати увагу на:

Місця далеко від каналізаційних скидів, портів, стоянок човнів і пасовищ зазвичай чистіші та безпечніші, ніж ділянки поруч із джерелами забруднення.

Особлива обережність потрібна людям зі слабкою імунною системою, тим, хто хворіє, має відкриті рани, а також дітям.

Окрім забруднення, небезпеку становлять холодна вода, течії та купання на самоті без людей поруч, які можуть допомогти в разі надзвичайної ситуації.

Ідея не в тому, що від річок треба триматися подалі. Але задоволення від плавання у природній воді найкраще зберігається тоді, коли ентузіазм поєднується з обережністю, правильним вибором часу та знанням місцевих умов.